Тактика застосування адвокатом судових видів звільнення від покарання: адвокат Олексій Горох

Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему “Тактика застосування адвокатом судових видів звільнення від покарання”, Горох Олексій, адвокат, доктор юридичних наук, доцент кафедри кримінального та кримінального процесуального права Національного університету “Києво-Могилянська академія”, заступник голови Комітету з кримінального права та процесу НААУ, розповів про поняття та систему судових видів звільнення від покарання.

Звільнення від покарання є заходом правового впливу, що застосовується від імені держави за рішенням суду до особи, засудженої за вчинення кримінального правопорушення, і полягає у відмові на підставах, передбачених Кримінальним кодексом України, від застосування щодо засудженого покарання (повністю або частково).

Звільнення від покарання не означає звільнення від кримінальної відповідальності, а є кримінальною відповідальністю без покарання. На відміну від звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання застосовується лише після засудження. Звільнення від кримінальної відповідальності вирішується ухвалою суду, а звільнення від покарання – вироком суду.

За стадією кримінального провадження види звільнення від покарання можна поділити на:

  • 1. Види звільнення від покарання під час ухвалення вироку (ст. 368 КПК).
  • 2. Види звільнення від покарання під час виконання вироку (ст. 537 КПК).

Є всього 13 видів звільнення від покарання під час ухвалення вироку (судові види звільнення від покарання).

Ці види можна поділити на певні групи:

  • у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК)
  • у зв’язку з непотрібністю застосування до неповнолітнього покарання (ч. 1 ст. 105 КК)
  • у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної (ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 106 КК)
  • у зв’язку з неможливістю застосування до винуватого певного виду покарання (абз. 7 п. 8 ППВСУ від 24 жовтня 2003 р. No 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»)

Звільнення від відбування призначеного покарання під час ухвалення вироку:

  1. У зв’язку з попереднім ув’язненням особи (ч. 5 ст. 72 КК)
  2. Осіб, що захворіли на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання (ч. 2 ст. 84 КК)
  3. На підставі закону про амністію (ст. 85 КК)

Звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням під час ухвалення вироку:

  1. З випробуванням (ст. 75 КК)
  2. З випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років (ст. 79 КК)
  3. З випробуванням неповнолітніх (ст. 104 КК)

Звільнення від призначення покарання полягає у безумовній відмові держави визначити особі, засудженій за вчинення кримінального правопорушення, передбачені законом обмеження її прав і свобод.

Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання визнаються такими, що не мають судимості (ч. 3 ст. 88 КК України). Передумовою для звільнення від призначення покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК) є вчинення винуватим кримінального проступку або нетяжкого злочину. Підставою є втрата особою суспільної небезпечності.

Цей вид звільнення від покарання може бути застосований як до осіб, які вчинили одиничний злочин невеликої чи середньої тяжкості вперше, так і в разі множинності злочинів.

Критерії втрати особою суспільної небезпечності:

  1. Поведінки особи (вона має бути бездоганною)
  2. Ставлення особи до праці (воно має бути сумлінним).

У мотивувальній частині клопотання про застосування ч. 4 ст. 74 КК захисник має чітко зазначити, в чому конкретно полягає бездоганність поведінки особи та її сумлінне ставлення до праці.