Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему “Тактика застосування адвокатом судових видів звільнення від покарання”, Горох Олексій, адвокат, доктор юридичних наук, доцент кафедри кримінального та кримінального процесуального права Національного університету “Києво-Могилянська академія”, заступник голови Комітету з кримінального права та процесу НААУ, розповів про поняття та систему судових видів звільнення від покарання.
Звільнення від покарання є заходом правового впливу, що застосовується від імені держави за рішенням суду до особи, засудженої за вчинення кримінального правопорушення, і полягає у відмові на підставах, передбачених Кримінальним кодексом України, від застосування щодо засудженого покарання (повністю або частково).
Звільнення від покарання не означає звільнення від кримінальної відповідальності, а є кримінальною відповідальністю без покарання. На відміну від звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання застосовується лише після засудження. Звільнення від кримінальної відповідальності вирішується ухвалою суду, а звільнення від покарання – вироком суду.
За стадією кримінального провадження види звільнення від покарання можна поділити на:
- 1. Види звільнення від покарання під час ухвалення вироку (ст. 368 КПК).
- 2. Види звільнення від покарання під час виконання вироку (ст. 537 КПК).
Є всього 13 видів звільнення від покарання під час ухвалення вироку (судові види звільнення від покарання).
Ці види можна поділити на певні групи:
- у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК)
- у зв’язку з непотрібністю застосування до неповнолітнього покарання (ч. 1 ст. 105 КК)
- у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної (ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 106 КК)
- у зв’язку з неможливістю застосування до винуватого певного виду покарання (абз. 7 п. 8 ППВСУ від 24 жовтня 2003 р. No 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»)
Звільнення від відбування призначеного покарання під час ухвалення вироку:
- У зв’язку з попереднім ув’язненням особи (ч. 5 ст. 72 КК)
- Осіб, що захворіли на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання (ч. 2 ст. 84 КК)
- На підставі закону про амністію (ст. 85 КК)
Звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням під час ухвалення вироку:
- З випробуванням (ст. 75 КК)
- З випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років (ст. 79 КК)
- З випробуванням неповнолітніх (ст. 104 КК)
Звільнення від призначення покарання полягає у безумовній відмові держави визначити особі, засудженій за вчинення кримінального правопорушення, передбачені законом обмеження її прав і свобод.
Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання визнаються такими, що не мають судимості (ч. 3 ст. 88 КК України). Передумовою для звільнення від призначення покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК) є вчинення винуватим кримінального проступку або нетяжкого злочину. Підставою є втрата особою суспільної небезпечності.
Цей вид звільнення від покарання може бути застосований як до осіб, які вчинили одиничний злочин невеликої чи середньої тяжкості вперше, так і в разі множинності злочинів.
Критерії втрати особою суспільної небезпечності:
- Поведінки особи (вона має бути бездоганною)
- Ставлення особи до праці (воно має бути сумлінним).
У мотивувальній частині клопотання про застосування ч. 4 ст. 74 КК захисник має чітко зазначити, в чому конкретно полягає бездоганність поведінки особи та її сумлінне ставлення до праці.