Тлумачення та практика застосування Гаазької конвенції 1980 року: ключові правові позиції Верховного Суду – суддя Юлія Черняк

Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Юлія Черняк розповіла про взаємодію двох найбільш типових способів захисту прав дітей і батьків у разі переміщення дитини за кордон (або утримування за кордоном) одним із батьків поза волею іншого: пред’явлення позову про повернення дитини в порядку Гаазької конвенції 1980 року та пред’явлення позову про визначення місця проживання дитини, який охоплюється предметною сферою Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року.

Про це повідомляє Судова влада.

На прикладі постанов ВС у справах № 545/2247/18, № 367/1853/23, № 757/54659/21-ц суддя сфокусувала увагу на таких питаннях: а) чи може український суд розглядати справу про визначення місця проживання дитини, якщо є невиконане рішення суду про повернення дитини з України до держави звичайного місця проживання дитини в порядку Гаазької конвенції 1980 року; б) як має діяти суд, якщо на розгляді судів одночасно перебувають позови про визначення місця проживання дитини та про повернення дитини в порядку цієї Конвенції; в) чи є правомірним об’єднання позовів про визначення місця проживання дітей з матір’ю та про повернення дітей в одне провадження.

Під час виступу спікерка наголосила на можливості вжиття заходів забезпечення позову у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх звичайного проживання (постанова Об’єднаної палати КЦС ВС від 14 лютого 2022 року у справі № 754/7569/21), та особливих способах забезпечення позову в цій категорії справ під час дії на території України воєнного стану.

Також доповідачка розкрила питання про обставини, які враховує суд України при вирішенні позову про повернення дитини до України, зважаючи на воєнний стан України. Вона наголосила, що під час воєнного стану в Україні до предмета доказування додаються питання безпекової ситуації та обмежень, які пов’язані з проведенням бойових дій та їх наслідками. У зв’язку з цим особливої актуальності набули положення п. «b» ч. 1 ст. 13 Конвенції 1980 року: «судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов’язаний видавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, що заперечує проти її повернення, доведуть, що існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку». Істотною допомогою у правильному застосуванні цієї норми Конвенції є Керівництво з належної практики Конвенції 1980 року про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (гл. IV, п. «b» ч. 1 ст. 13), прийняте Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права у 2000 році та перекладене ВС у 2022 році.

Особливу увагу Юлія Черняк приділила питанню практики ЄСПЛ у постановах ВС у цій категорії справ, зазначивши, що відповідно до  рішення ЄСПЛ від 6 липня 2010 року у справі «Neulinger and Shuruk v. Switzerland» останній перевіряє правильність застосування Гаазької конвенції 1980 року в розрізі дотримання національними судами положень двох статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: ст. 6 «Право на справедливий суд» і ст. 8 «Право на повагу до приватного і сімейного життя». Дослідження Гаазької конференції з міжнародного приватного права вказують на такі дві тенденції у практиці застосування Гаазької конвенції 1980 року: по-перше, все частіше загальним фоном міжнародного викрадення дітей стає домашнє насильство; по-друге, поступово у більшості Договірних держав зростає кількість рішень судів про відмову в поверненні дитини. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває питання про співвідношення відмови в поверненні дитини, зокрема відповідно до п. «b» ч. 1 ст. 13 Гаазької конвенції 1980 року, і втручання у право на повагу до сімейного життя, визначене ч. 2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Правову позицію щодо цього питання Юлія Черняк детально висвітила на прикладі постанови ВП ВС від 13 квітня 2021 року у справі № 2-4237/12 та постанові КЦС ВС від 4 жовтня 2024 року у справі № 334/5244/23 (про забезпечення повернення малолітньої дитини до Французької Республіки).

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.