Суддя Верховного Суду Юлія Черняк про виклики для судової практики при вирішенні справ щодо дітей під час війни

Війна зумовила запити від судів інших держав, які стосуються деяких аспектів процесуального права у вирішенні міжнародних сімейних спорів: застосування норм ЦПК України та Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах 1970 року.

Про це розповіла суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді, член Гаазької мережі суддівської взаємодопомоги Юлія Черняк, повідомляє Судова влада.

Суддя розповіла про виклики, з якими стикається судова практика (як вітчизняна, так і іноземна) під час вирішення справ щодо дітей відповідно до Гаазьких конвенцій у воєнний час і які можуть бути вирішені, в тому числі, за допомогою обміну інформацією в межах Гаазької мережі суддівської взаємодопомоги. Вирішення потребують указані нижче питання.

  1. Необхідність визначення звичайного місця проживання дитини як основного критерію встановлення міжнародної підсудності справ за Конвенцією 1996 року і правильного застосування статей 5 і 7 Конвенції. Чимало дітей виїхало з України внаслідок військової агресії рф в Україні, водночас вони не є біженцями, тому має застосовуватися не ст. 6, а ст. 5 Конвенції. Це передбачає вирішення питання про те, зберігається юрисдикція за українським судом (як судом звичайного місця проживання) чи визнається за судом іноземної держави (як держави нового звичайного місця проживання). Ця проблема проілюстрована в постанові КЦС ВС від 28 червня 2023 року у справі № 372/2558/21 та ухвалі КЦС ВС від 12 червня 2023 року у справі № 359/2356/21.
  2. Застосування інституту передачі юрисдикцій. У серпні 2023 року до Юлії Черняк надійшов запит від Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з проханням роз’яснити законодавство України про порядок виконання в Україні ст. 8 Конвенції 1996 року (transfer of jurisdiction). Суддя зазначила, що концепція forum non conveniens («неналежний суд») та інститут передачі юрисдикції суду іншої держави не є традиційними для української правової системи й наразі взагалі не відомі внутрішньому законодавству України. Проте буде формуватися практика їх застосування з огляду на те, що вони передбачені Конвенцією 1996 року (до якої Україна приєдналась у 2006 році) та Конвенцією про угоди про вибір суду 2005 року (ратифікована Україною у 2021 році).
  3. Врегулювання проблеми конкуренції юрисдикцій, множинних судових процесів (ст. 13 Конвенції 1996 року). Якщо сторони не надають доказів, що дають змогу чітко визначити наявність lis alibi pendens, суд, який відкрив провадження другим, може визнати за потрібне звернутися із цього питання до відповідного суду іншої Договірної держави. Таке звернення може бути зроблено або шляхом прямого спілкування між суддями, або через Гаазьку мережу суддівської взаємодопомоги.
  4. Співробітництво у сфері мирного врегулювання спору, у тому числі шляхом обміну суддями досвідом щодо застосування медіації в міжнародних сімейних спорах. Усі Гаазькі конвенції щодо дітей наголошують на необхідності вжиття всіх можливих заходів для забезпечення добровільного врегулювання спору. Так, нерідко під час тривалих, дороговартісних, емоційно виснажливих судових процесів із вирішення сімейного спору так і не знаходиться вичерпна відповідь щодо нього. Як засвідчує практика, досягнення батьками дитини домовленості щодо суті спору є найбільш оптимальним способом його врегулювання.

Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.