У яких випадках та за яких умов обтяження не переходять до нового власника майна: суддя ВС Сергій Погрібний

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сергій Погрібний виступив із лекцією на тему «Практика Верховного Суду у кредитних спорах».

Про це повідомляє прес-служба Судової влади.

Сергій Погрібний звернув увагу і на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати ВС від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), у якій Суд визначив, у яких випадках та за яких умов обтяження не переходять до нового власника майна.

Ця справа розглядалася господарськими судами. За обставинами справи іпотекодавцем виступав підприємець, який збанкрутував, і обтяжену квартиру продали на аукціоні. Надалі іпотечна квартира ще кілька разів відчужувалася.

Верховний Суд указав, що в результаті продажу квартири на публічних торгах у межах процедури банкрутства іпотека припинилася.

Також доповідач навів інші важливі правові висновки, викладені в цій постанові. Зокрема, про те, що за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Крім того, доповідач навів правові позиції Верховного Суду в рішеннях щодо стягнення коштів за договором позики. Так, у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (провадження № 14-48цс21) ВП ВС вирішено питання щодо правомірності встановлення плати за користування коштами у твердій грошовій сумі.

Суд дійшов висновку, що визначення плати за користування позикою у твердій грошовій сумі є правомірним. ВП ВС обґрунтувала свою позицію тим, що якщо сторони встановили плату за користування позикою у процентному співвідношенні до її суми, то це дозволяє обчислити розмір такої плати у твердій сумі на час, коли цю плату потрібно внести. Якщо ж сторони встановили таку плату у твердій сумі на час, коли її слід внести, то це дозволяє зробити зворотний розрахунок і визначити розмір плати за користування позикою у процентному відношенні до суми позики. Отже, способи визначення такої плати у твердій сумі та у процентному відношенні є еквівалентними (взаємозамінними).

Доповідач також розповів про практику Верховного Суду щодо вирішення спорів з приводу поруки. Зокрема, він навів постанову КЦС ВС від 3 березня 2021 року у справі № 522/799/16-ц (провадження № 61-2887св20) щодо способів визначення моменту настання обов’язку у позичальника достроково виконати основне зобов’язання.

Суд зазначив, що, як правило, такі умови визначаються сторонами у договорі, сторони кредитних договорів на власний розсуд можуть визначити певні конкретні умови виникнення права вимоги щодо настання строку повернення кредиту у повному обсязі.

Сергій Погрібний звернув увагу й на постанову ВП ВС від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20), в якій зроблено висновок, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише тоді, якщо третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно.