На початку заходу з вітальним словом виступила Голова Комітету з сімейного права Ганна Гаро, яка зазначила: «Комітет з сімейного права НААУ завжди тримає руку на пульсі в напрямку актуальних та можливих змін законодавства. А тому, дізнавшись про ідею законопроекту від колег з Асоціації жінок-юристок «Юрфем» спільно з народними депутатами щодо можливого скасування обмеження пред’явлення позову про розірвання шлюбу під час вагітності або протягом 1 року після народження дитини, а також не застосування заходів примирення подружжя судом у тих випадках, коли є ознаки вчинення домашнього насильства, ми вирішили детально розібратися в таких питаннях:
- Чому законодавець передбачив період, коли позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений?
- Чи повинна жінка мати право розірвати шлюб у період вагітності або протягом 1 року після народження дитини, якщо вона просто цього бажає?
- Чи сприяє свобода розірвання шлюбу стабільності соціального інституту шлюбу?
Мета нашої зустрічі – детально розібрати всі питання, пов’язані із тематикою заходу, для напрацювання позиції з цього приводу, яку в подальшому надішлемо до компетентних та зацікавлених структур».
Про це повідомляє прес-служба Національної асоціації адвокатів України.
Модератором заходу стала Світлана Савицька, заступник Голови Комітету з сімейного права НААУ, адвокат, к.ю.н., яка зазначила, що вказані питання стали актуальними для обговорення серед адвокатів крізь призму матеріального і процесуального права, зважаючи на цінності інституту сім`ї в нашій країні.
Доповідачами були: адвокати, члени Комітету з сімейного права НААУ: Христина Кіт, Ірина Попіка, Ольга Філатова, Ольга Семенюк, Людмила Гриценко, Лариса Гретченко, Тетяна Водоп’ян, Ганна Круглякова, а також запрошені: керуючий партнер АО «Спарта ЛЕКС», член Комітету з трудового права НААУ, старший науковий співробітник Інституту права КНУ імені Тараса Шевченка, д.ю.н. Ярослав Мельник; професор, професор кафедри цивільного права № 2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, д.ю.н. Ольга Явор; доцент кафедри цивільного права та процесу Ужгородського національного університету, д.ю.н. Марія Менджул.
До участі в обговоренні також долучилися:
– професор кафедри цивільного права та процесу Львівського національного університету імені Івана Франка, д.ю.н. Ромовська Зорислава Василівна;
– професор, д.ю.н., завідувач кафедри цивільного процесу, професор кафедри цивільного права НУ «Одеська юридична академія» Голубєва Неллі Юріївна.
На заході також були присутні:
– професор, завідувач кафедри цивільного права факультету цивільної та господарської юстиції НУ «Одеська юридична академія», д.ю.н. Харитонов Євген Олегович;
– доцент, старший науковий співробітник відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, к.ю.н. Севрюкова Інна Феліксівна.
Зорислава Василівна Ромовська у вітальному слові розповіла учасникам історію становлення статті Сімейного кодексу щодо обмежень у поданні позову про розірвання шлюбу.
Науковець Неллі Голубєва зауважила, що сьогоднішнє сімейне законодавство готове до змін, які зараз пропонуються, оскільки норми згаданих вище статей має логічне обґрунтування, але на практиці виникає чимало питань із точки зору рівності, реалій та вимог сучасності.
Голова Асоціації жінок-юристок України Христина Кіт пояснила, у чому полягає ініціатива внесення змін до статей 110 та 111 Сімейного кодексу України: «Заборона на розірвання шлюбу в період вагітності дружини та до досягнення дитиною одного року, є необґрунтованим обмеженням прав людини в розумінні Європейської конвенції, а також суперечить принципу добровільності шлюбу, передбаченому у Сімейному кодексі України. Такі обмеження завдають значної шкоди насамперед жінкам, які страждають від домашнього насильства, а розірвання шлюбу є одним із ефективних спосіб захисту їхніх прав. Окрім того, такі обмеження жодним чином не сприяють «збереженню сім’ї», адже штамп у паспорті, ще нікого не стримував від окремого проживання, а також не гарантують виконання батьками своїх обов’язків щодо виховання та утримання дітей».
Ольга Явор у своєму виступі представила позиції науковців із приводу тематики заходу. Проаналізувавши європейський досвід та позицію попередніх спікерів, доповідачка зробила висновки про те, що потрібно надати право на розірвання шлюбу під час вагітності, адже це сприятиме забезпеченню принципу рівності та права на шлюб.
Марія Менджул також висвітлила досвід європейських держав щодо розірвання шлюбу, схарактеризувала ті положення, які носять обмежувальний характер із метою гарантування збереження шлюбу. «Вагітність та перший рік після народження дитини супроводжуються особливим станом жінки, а тому встановлене законодавче обмеження свободи розірвання шлюбу дає змогу вибудувати відносини між жінкою та чоловіком із метою урахування інтересів дитини. Але варто врегулювати питання зняття обмежень у разі випадків домашнього насильства», – зазначила науковець.
Адвокат Ярослав Мельник акцентував на важливості забезпечення державою прав ненародженої дитини та зауважив, що так звана «фантомна правоздатність» має бути врахована при внесенні змін до сімейного законодавства. Крім того, на думку доповідача, при розгляді процесуальної сторони питання важливо зважати на досвід та думку адвокатів-практиків.
Лариса Гретченко, висвітлюючи питання процедури розірвання шлюбу в судовому порядку та застосування мораторію, зазначила таке: «На практиці трапляються випадки зловживань, маніпуляцій, учинення різного характеру перешкод іншим із подружжя, залежності права на розірвання шлюбу від дій чи рішень третіх осіб. Тому дуже важливо враховувати думки науковців та адвокатів-практиків щодо розширення кола підстав, при яких не може бути прийнято рішення про розірвання шлюбу, а також щодо уточнення винятків із мораторію на розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя в разі вчинення протиправної поведінки іншим із подружжя чи, коли його поведінка суперечить моральним засадам суспільства. Сучасні виклики, пов’язані з фактичним розпадом шлюбу, багаторічним роздільним проживанням сім’ї, трудовою міграцією, протиправною поведінкою іншого з подружжя та інші об’єктивні обставини, обумовлюють потребу актуалізації, перегляду та внесення змін до чинного сімейного законодавства».
Людмила Гриценко та Ольга Семенюк у своїх виступах звернули увагу на те, що жінка повинна мати право розірвати шлюб в період вагітності та протягом одного року після народження дитини. Особливо це стосується сімей, де відбувається домашнє насильство. Хоча законодавець передбачив можливість розірвати шлюб, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини, але цього не достатньо. Наприклад, кримінальне провадження за домашнє насильство порушується лише після третього факту скоєння домашнього насильства. Перші два випадки – це адміністративна відповідальність. Більш того, розслідування кримінального провадження може тривати місяцями. Така ситуація може порушувати права жінок.
Ірина Попіка навела судову практику у випадках розірвання шлюбу: – “Для розгляду справи по суті та задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу не достатньо самого посилання на наявність обставини, за яких виникає право на розірвання шлюбу в період вагітності дружини або протягом одного року після народження дитини (ч. 2,3,4 ст. 110 СК України). Належними доказами у таких справах можуть бути, зокрема, письмова заява, свідчення як свідка іншого чоловіка про визнання батьківства, постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, звернення до правоохоронних органів про нанесення тілесних ушкоджень та ін.”
Висловила свою думку на круглому столі й Ольга Філатова. Вона зазначила, що: “Шлюб – це довгостроковий «сімейно-духовний договір чоловіка та дружини», який укладається на довгостроковий строк, а тому ставитись до нього з легковажністю не можна. Такі питання як розірвання шлюбу під час вагітності та протягом року після народження дитини повинні бути скоріше виключенням ніж можливістю”. Доповідач погодилась із виступами колег, що виключенням є вчинення домашнього насильства у сім’ї або у випадку аб’юзивних стосунків.
Тетяна Водоп’ян у своєму виступі вказала на випадки, у яких заборона розірвати шлюб діє не в інтересах жінки та її майбутньої дитини: “Особливо, коли біологічним батьком дитини є той, з ким вона не перебуває у зареєстрованому шлюбі. Тому важливе не лише законодавче закріплення, а й підхід судів до розгляду таких справ. Відтак, у разі наявності підстав для розірвання шлюбу під час вагітності дружини, суд повинен виходити в першу чергу з принципу добровільності шлюбу, інтересів жінки та уникати формалізму при вирішенні даної категорії справ.“
Мирослава Аннюк підняла питання заборони розірвання шлюбу в період вагітності дружини та до досягнення дитиною одного року з точки зору зловживання таким правом та завдання «шкоди» іншій стороні. У своїй практиці адвокат вела подібну справу, про яку розповіла: “Яскравим прикладом такого зловживання правом зі сторони жінки була її вагітність від іншого чоловіка, і як наслідок бажання останньої уникнути розірвання шлюбу з теперішнім чоловіком та в подальшому визнання його батьком своєї дитини. З однієї сторони такі дії ще не підпадають під поняття правопорушення, оскільки з формальної точки зору ще не порушено жодної правової норми, а з іншого завдають шкоди інтересам іншої особи, а значить не можуть трактуватися як правомірна поведінка. Тому, зняття заборони на розірвання шлюбу в період вагітності жінки та до досягнення дитиною одного року можна в свою чергу розглядати як стримування зловживання правом.”
Ганна Круглякова підтримала думку колег, що суд при ухваленні рішення про розірвання шлюб повинен ураховувати баланс інтересів сторін: “За правилами, встановленими ч.2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Але при розгляді справи моїх клієнтів, на жаль суддя не урахувала цю норму, що сприяло довгостроковому розгляду справи у подальшому”.
За результатами проведення круглого столу учасники узгодили Резолюцію, в якій відзначили, а також наголосили на необхідності внесення змін до законодавчого врегулювання практичних та процесуальних питань щодо обмеження розірвання шлюбу в період вагітності або протягом одного року після народження дитини.
З текстом Резолюції можна ознайомитись за посиланням.