Верховна рада України 282 голосами прийняла за основу проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Відповідно до висновку Головного науково-експертного управління, проєкт має велику кількість суттєвих недоліків.
Щодо змін до КУпАП
Сумнівними, на наш погляд, є пропозиції законопроекту щодо внесення змін до ст. ст. 21, 22 КУпАП, якими для осіб, які вчинили відповідні порушення правил дорожнього руху, унеможливлюється звільнення від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, а при малозначності правопорушення – з обмеженням усним зауваженням.
У законопроекті пропонується доповнити ст. 30 КУпАП «Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю» новою ч. 3, у якій встановлюються нові правила обчислення строку позбавлення спеціального права у вигляді права керування транспортним засобом. Зокрема, відповідно до пропонованої норми «якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення учинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті».
Дещо сумнівною, на наш погляд, є пропозиція внести зміни до ст. 38 КУпАП та встановити більш тривалі (протягом року з дня вчинення) строки накладення адміністративних стягнень за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП «Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції».
Не можна також погодитися із окремими змінами, які запропоновані проектом до ст. 122 КУпАП «Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху».
Викликають зауваження також і зміни до ст. 126 КУпАП «Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки». По-перше, звертаємо увагу, що законодавство про адміністративну відповідальність завжди є похідним від встановлених регуляторним галузевим законодавством правил. Тож терміни, які використовуються у відповідних законах та у КУпАП, мають бути ідентичними. Разом із тим, у Порядку застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2019 року № 956, використовується термін «електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу». Натомість, у ст. 126 КУпАП (в редакції проекту) йдеться про «електронний реєстраційний документ на транспортний засіб»
У законопроекті пропонується ст. 130 КУпАП викласти у новій редакції. У даному контексті звертаємо увагу, що 22 листопада 2018 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII (далі – Закон № 2617-VIII), який набирає чинності 1 липня 2020 року. При цьому Законом № 2617-VIII ст. 130 КУпАП викладається у новій редакції, відповідно до якої адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, скасовується. Відповідно до приписів
ст. 286-1 КК (у редакції Закону № 2617-VIII) ці діяння будуть віднесені до категорії кримінальних проступків.
Змінами до ч. 2 ст. 265-1 КУпАП «Тимчасове вилучення посвідчення водія» пропонується встановити, що у разі вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися не за отриманням вилученого документа (як це передбачено у чинній редакції даної норми), а за продовженням тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами на новий тримісячний строк. І тільки після закінчення річного строку, який встановлюється законопроектом для притягнення до відповідальності за вказаною статтею, така особа за певних умов має право звернутися за отриманням вилученого документа.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП«Відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції» (у редакції проекту) «огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов’язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення».
У законопроекті пропонується доповнити КУпАП новою ст. 317-1 «Порядок виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом». На наш погляд, для уникнення непорозумінь з можливістю апеляційного оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення при конструюванні зазначеної норми варто було б взяти за основу положення ст. 318 КУпАП «Порядок виконання постанови про позбавлення права керування річковим або маломірним судном».