07 листопада 2022 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного
цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Суд установив, що в провадженні Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебуває кримінальне
провадження за заявою ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які з 2015 року до 2017 року, зловживаючи довірою громадян, шляхом обману
отримали грошові кошти законних власників квартир і не виконали перед ними свої договірні зобов’язання. Відповідно до протоколу від 22 грудня 2018 року ОСОБА_1 допитано як потерпілу у зазначеному кримінальному провадженні, досудове розслідування в якому на момент розгляду справи тривало.
Звертаючись до суду, позивач зазначала, що оскільки на момент звернення до суду з позовом у кримінальному провадженні не розпочався судовий розгляд, а здійснюється досудове розслідування, обвинувальний акт не складений, шкода,
завдана їй внаслідок вчинення кримінального правопорушення (шахрайство в особливо великому розмірі), не відшкодована підозрюваним.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, зазначивши про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної
казначейської служби України у Київській області, оскільки держава Україна не гарантує безумовного права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої
злочином, а умови і порядок відшкодування такої шкоди державою не визначені.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що суд не встановив підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1177 ЦК України, оскільки немає судового рішення (вироку, постанови), яке набрало законної сили, яким би було встановлено подію злочину (кримінальне
правопорушення), та особу було визнано винною у вчиненні злочину. Апеляційний суд врахував, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, позивача визнано потерпілою у цьому кримінальному провадженні, а отже, вона може реалізувати своє право на відшкодування завданої їй шкоди внаслідок кримінального правопорушення, пред’явивши цивільний позов у кримінальному провадженні. Суд апеляційної інстанції вважав, що звернення позивача до суду з позовом є передчасним.
Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що не настали ті обставини, за яких особа може звернутися до суду за захистом своїх прав у обраний нею спосіб, з огляду на таке.
Структура та зміст чинної статті 1177 ЦК України визначають, що за загальним правилом шкоду, завдану потерпілому в результаті вчинення кримінального
правопорушення (злочином), має відшкодовувати винна особа, діями якої її завдано (генеральний делікт), що відповідає частині першій цієї статті.
У частині другій статті 1177 ЦК України сформульоване правило про те, що окремим законом України може бути встановлено субсидіарний обов’язок
держави компенсувати завдану злочином шкоду, якщо її неможливо відшкодувати за рахунок винної особи. У такому законі мають бути визначені конкретизовані випадки виплати такої компенсації та певний порядок її здійснення.
Необхідною умовою для застосування частини другої статті 1177 ЦК України є наявність вироку суду, що набрав законної сили, або постанови слідчого,
дізнавача, прокурора чи ухвали суду про закриття кримінального
провадження з нереабілітуючих підстав, яким встановлено те, що особа є винуватою у вчиненні кримінального правопорушення або, і це є найголовнішим, встановлено сам факт вчинення стосовно потерпілої особи кримінального правопорушення.
Невирішення судом або зазначеними посадовими особами описаних питань та неухвалення відповідних процесуальних рішень апріорі не дає змоги застосувати
правило частини другої статті 1177 ЦК України, тому право на позов відповідно до цієї правової норми у позивача не виникає.
У фізичної особи, яка вважає себе потерпілою від кримінального правопорушення, досудове розслідування щодо якого триває і факт вчинення
кримінального правопорушення (злочину) належно не встановлений, не виникає
права на позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального
правопорушення, на підставі частини другої статті 1177 ЦК України, оскільки
підставою для компенсації такої шкоди потерпілій особі державою є завдання шкоди кримінальним правопорушенням, що має бути встановлено у передбаченому законом порядку.
У разі ненастання таких обставин фізична особа за наявності відповідних підстав має право на позов про відшкодування їй заподіяної шкоди на загальних
засадах (згідно зі статтями 1166 і/або 1167 ЦК України) або відповідно до іншого
спеціального делікту в разі, якщо протиправність дій держави, її органів та/чи посадових осіб окремо встановлені.
Лише неприйняття відповідного закону про порядок компенсації державою такої шкоди не унеможливлює розгляд справи за позовом потерпілого від кримінального правопорушення (злочину). Якщо під час розгляду справи суди не встановлять, що позивачу завдано шкоду внаслідок кримінального правопорушення, то підстав для компенсації державою шкоди такій особі не виникає, а отже, немає підстав і для застосування правил частини другої статті 1177 ЦК України.
Водночас Верховний Суд вважав за необхідне змінити оскаржувану постанову
апеляційного суду, виключивши з підстав відмови у задоволенні позову
недоведеність позовних вимог.
Верховний Суд виходив з доцільності розрізняти пред’явлення позову до виникнення права на такий позов, з одного боку, та недоведеності позовних вимог, з іншого. У першому випадку позовну заяву пред’являє особа до виникнення права на позов у матеріально-правовому сенсі. У другому випадку позов подає особа, яка має право на судовий захист свого суб’єктивного права чи законного інтересу, проте під час розгляду справи такою особою не доведено належними та допустимими доказами правомірності надання їй судового захисту задля відновлення порушеного права чи інтересу.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 7 листопада 2022 року у справі No 757/59343/19 (провадження No 61-9952сво20) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108335756.