У разі незарахування банком платежів, перерахованих боржником на виконання умов кредитного договору, порушене право боржника підлягає захисту судом шляхом припинення кредитного зобов’язання повністю або частково на підставі п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК

10 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», треті особи: відділ з розвитку підприємництва та захисту прав споживачів виконкому Мелітопольської міської ради, УДППЗ «Укрпошта»,про спонукання до виконання умов кредитного договору та перерахунку сплачених грошових коштів у відповідності до умов кредитного договору.

Суди встановили, що за кредитним договором, укладеним між сторонами, погашення кредитної заборгованості позивач зобов’язалася здійснювати щомісячно не пізніше 20 числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 267 грн відповідно до графіку платежів. 02 березня 2015 року через УДППЗ “Укрпошта” ОСОБА_1 здійснила платіж на суму 267 грн. УДППЗ «Укрпошта» виконало взяті на себе зобов’язання із приводу надання послуг щодо перерахунку коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «Дельта Банк» у повному обсязі, однак останній не виконав платіжні доручення та не зарахував на свої рахунки кошти позивача, в результаті чого позивачу були нараховані додаткові кошти, нарахування яких передбачене у випадку порушення умов договору щодо своєчасного погашення заборгованості.

Суди попередніх інстанцій позовні вимоги задовольнили, посилаючись на те,що наявність у позивача оригіналу квитанції про сплату 267 грн через відділення УДППЗ «Укрпошта» свідчить про належне виконання ним умов кредитного договору щодо своєчасного погашення боргу відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а тому нарахування банком штрафних санкцій та вимога сплатити кредит повторно є безпідставними, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду не погодився з доводами судів першої та апеляційної інстанції та прийняв постанову, в якій зазначив таке.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов’язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України.

Критерії правомірності примусу суб’єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов’язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов’язковими для такого суб’єкта. Тлумачення статей 14,16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дій в частині не зарахування сплати, зобов’язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов’язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитним договором, зобов’язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов’язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов’язку іншого суб’єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.

Оскільки ОСОБА_1 сплатила черговий платіж 02 березня 2015 року у сумі 267 грн відповідно до кредитного договору, а також продовжувала сплачувати щомісячні платежі за період з квітня 2015 по жовтень 2015 у сумі 1 869 грн за кредитним договором, а ПАТ «Дельта Банк» не зарахував зазначені платежі на тіло кредиту, то порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом визнання припиненим зобов’язання за кредитним договором в частині сплати тіла кредиту в сумі 267 грн, сплаченого 02 березня 2015 року відповідно до кредитного договору,та визнання припиненим зобов’язання за кредитним договором в частині сплати тіла кредиту в сумі 1 869 грн за період з квітня 2015 року по жовтень 2015 року у сумі за кредитним договором на тіло кредиту.

Судив становили, що незарахування на рахунок ПАТ «Дельта Банк» чергового платежу ОСОБА_1 від 02 березня 2015 року за кредитним договором відбулося по суті із вини УДППЗ «Укрпошта», що підтверджується також постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2018 року у справі No 910/18795/15.

За таких обставин, Об’єднана палата погоджується з висновками судів, що притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді неустойки суперечить принципу добросовісності,і така підстава для нарахування неустойки не передбачена кредитним договором,укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта банк».

Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов’язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.

Детальніше з текстом постанови ОП КЦС ВС від 10 жовтня 2019 року у справі No 320/8618/15-ц можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85110992.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові КЦС ВС від 05 серпня 2020 року у справі No 712/9613/15-ц: http://reyestr.court.gov.ua/Review/90905773.