У Святошинському районному суді міста Києва наближається до завершення розгляд кримінального провадження щодо колишнього судді Олексія Тандира, обвинуваченого у смертельній дорожньо-транспортній пригоді на блокпосту в Києві в ніч на 26 травня 2023 року, внаслідок якої загинув військовослужбовець Національної гвардії Вадим Бондаренко. Обвинувачений, який перебуває під вартою понад три роки і провину не визнає, виступав у дебатах чотири судові засідання; 14 серпня 2026 року промову на його захист розпочав адвокат Олег Юрченко. Прокурор просить призначити покарання у виді десяти років позбавлення волі.
Версія обвинувачення
За версією сторони обвинувачення, у ніч інциденту Тандир рухався Берестейським проспектом зі швидкістю 100–110 км/год, зі значним перевищенням дозволеної в населеному пункті швидкості, ігноруючи дорожні знаки обмеження швидкості й знак «контроль», що вимагав зупинки на блокпосту. Обвинувачення виходить із того, що Тандир, знаючи про наближення комендантської години, прагнув проїхати блокпост без зупинки, щоб уникнути виявлення стану алкогольного сп’яніння. Слідство стверджує, що автомобіль спочатку в’їхав у барикаду з пластикових водоналивних блоків і вже за ними збив Бондаренка. Один із висновків судово-психологічної експертизи, на яку спираються обвинувачення, вказує на стан алкогольного сп’яніння в момент ДТП.
Версія захисту
Тандир свою версію подій виклав у судовому засіданні у формі власне складеного (виправдувального) проєкту вироку. За його словами, ліва смуга руху на момент ДТП перекрита не була, а Бондаренко з предметом, схожим на дорожній знак у руках, раптово вийшов на проїзну частину; автомобіль, за цією версією, спершу наїхав на потерпілого й тримуваний ним знак, і лише потім зачепив правою частиною пластиковий блок уздовж розподільчої смуги. Захист вважає цю версію такою, що узгоджується з характером пошкоджень автомобіля (сліди від металевої стійки на лівій частині бампера та лівій фарі) і з висновком судово-медичної експертизи про те, що удар потерпілому було завдано ззаду зліва.
Захист також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутнє рішення місцевої військової адміністрації про встановлення цього блокпосту, визначення його меж і повноважень військовослужбовців змінювати організацію дорожнього руху чи встановлювати дорожні знаки; за відповіддю комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» на адвокатський запит, погоджена схема організації руху на цій ділянці перекриття проїзної частини не передбачала. На цій підставі сторона захисту стверджує, що розміщення водоналивних блоків, переміщення дорожніх знаків і саме перебування потерпілого на проїзній частині вночі без світловідбивних елементів мають кваліфікуватися як самостійне створення небезпеки для руху; при цьому жодної експертної оцінки того, чи порушив Бондаренко правила дорожнього руху, у матеріалах справи немає. Захист також указує на обставини, які, на його думку, ставлять під сумнів об’єктивність зібраних доказів: відеозапис із камери на найближчому стовпі зник наступного дня після ДТП, а особовий склад блокпосту, за словами захисту, перевели на інші об’єкти невдовзі після події.
Спірні експертизи: алкоголь і швидкість
Одне з ключових процесуальних протистоянь у справі стосується проби сечі, відібраної в Тандира: за версією обвинувачення, він підмінив зразок водою з унітазу, куди попередньо сплюнув, що, на думку прокурора, підтверджує відеозапис слідчої дії; захист цю версію заперечує й наполягає на порушенні ланцюга зберігання зразка та температурного режиму, через що, за словами Тандира, дослідженню підлягав уже не його біологічний матеріал, а «бактеріальна суміш зі слідами гниття». Аналіз крові, відібраної за ухвалою слідчого судді, слідів алкоголю не виявив. Щодо швидкості руху обвинувачення посилається на єдиний експертний висновок про швидкість 61 км/год у момент наїзду, підготовлений на підставі електронного звіту з блока управління автомобілем; захист заявляє, що сам звіт до матеріалів справи не долучений і стороні захисту не розкривався, а клопотання про доступ до нього для проведення власної експертизи суд відхилив.
Скарги на перебіг судового розгляду та рішення ЄСПЛ
Обвинувачений і захист заявляють про упередженість головуючого судді Івана Бандури, який, на їхню думку, обмежував можливості захисту допитувати свідків і заявляти клопотання; ці твердження є позицією сторони захисту в кримінальному провадженні, а не встановленим судовим фактом. Окремо від цих тверджень, Європейський суд з прав людини 22 січня 2026 року ухвалив рішення у справі Ridkodubskyy and Others v. Ukraine (заява №16317/24 та ще п’ять об’єднаних заяв, серед заявників — Олексій Тандир), встановивши порушення Україною статті 5 § 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надмірна тривалість тримання під вартою без належного розгляду альтернативних запобіжних заходів), статті 5 § 4 (надмірна тривалість судового перегляду законності тримання під вартою) та статті 5 § 5 (відсутність ефективного механізму компенсації); Суд присудив Тандиру компенсацію в розмірі 2100 євро моральної шкоди та 250 євро судових витрат. Це встановлений факт судової практики ЄСПЛ, який слід відрізняти від оскаржуваних сторонами тверджень про перебіг самого кримінального провадження по суті.
Поточна стадія процесу
Виступ Тандира в дебатах тривав чотири судові засідання; 14 серпня 2026 року промову на його захист розпочав адвокат Олег Юрченко, яка, за очікуваннями сторони захисту, також триватиме кілька засідань. Прокурор в перерві судового засідання повідомив, що не планує використовувати право репліки для відповіді на аргументи Тандира.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.