Завдання засудженим без попередження удару кулаком у голову потерпілого, який того не очікував, від чого останній не втримався на ногах, упав на асфальт та отримав тяжкі тілесні ушкодження, свідчить про наявність у діях засудженого невизначеного умислу, за якого він не передбачав, але свідомо припускав такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар об тверду поверхню (асфальт), внаслідок чого йому буде спричинено шкоду здоров’ю.
Обставини справи: ОСОБА_1 у нічний час доби на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ударив кулаком ОСОБА_2 в голову, внаслідок чого останній, втративши свідомість, упав на асфальт, вдарившись головою. Заподіяна потерпілому травма голови належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК.
Апеляційний суд вказаний вирок залишив без зміни.
Позиція ККС: залишено без зміни вказані судові рішення.
Обґрунтування позиції ККС: у цьому кримінальному провадженні судами нижчестоящих інстанцій було встановлено, що засуджений умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, із силою завдав потерпілому удар кулаком у голову, тобто в життєво важливий орган. Від отриманого удару потерпілий не втримався на ногах, упав на асфальт та отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Проведеними судово-медичними експертизами підтверджено, що травмуючим механізмом утворення в ОСОБА_2 тілесних ушкоджень була ударна дія (дії) тупого предмета, а можливість їх виникнення при його самовільному падінні з положення стоячи та подальшому ударі об тверду поверхню є малоймовірною.
Наведені обставини в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_1, умисно завдаючи без будь-якого попередження сильного удару в голову потерпілому, який цього не очікував і не спроможний був захищатися, не передбачав, але свідомо припускав такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар об тверду поверхню (асфальт), від чого його здоров’ю буде спричинено шкоду.
Відповідно до усталеної судової практики у випадках, коли винний діє із невизначеним умислом (прямим або непрямим), він має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно.
Отже, за встановлених фактичних обставин справи кваліфікація дій засудженого за ч . 1 ст. 121 КК є правильною.
Детальніше з текстом постанови ВС від 11.05.2021 у справі No711/2233/18 (провадження No 51-6766км18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97005616