04 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за поданням Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1.
Звертаючись до суду з поданням, заявник мотивував його тим, що на примусовому виконанні у Першому Приморському відділі державної
виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції
знаходиться виконавчий лист із виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики. Боржник ухиляється від виконання зобов’язання, на виклики державного виконавця не з’являється.
Місцевий суд відмовив у задоволенні подання.
Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на судове рішення до місцевого суду, обґрунтовуючи це тим, що рішення суду першої інстанції про
відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі
України не належить до визначеного частиною першою статті 353 ЦПК України
переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, передав справу до суду
апеляційної інстанції для продовження розгляду з огляду на таке.
У пункті 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, – до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України – це певного виду
санкція, яка може застосовуватися у зв’язку з ухиленням особи від виконання
зобов’язання, зокрема, виконання судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 441 ЦПК України ухвала про тимчасове
обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Обґрунтовуючи подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві
виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції посилався на ухилення нею за виконавчими провадженнями від виконання зобов’язань, покладених судовим рішенням.
Особливістю судового рішення щодо тимчасового обмеження боржника у праві
виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, з поданням про
ухвалення якого звернувся до суду заявник, є те, що воно ухвалюється на стадії
виконання судових рішень про стягнення з боржника заборгованості і оскаржити
його одночасно з рішенням суду неможливо.
У зв’язку з цим ухвала суду як про задоволення, так і про відмову у задоволенні
подання державного чи приватного виконавця про обмеження у праві виїзду за кордон може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі No 522/8802/17 (провадження No 61- 6835св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98862280