03 листопада 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою
відповідальністю «Фед-Агро» (далі – ТОВ «Фед-Агро», Товариство) про визнання
незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд установив, що ОСОБА_1 працював у ТОВ «Фед-Агро» на посаді чергового.
Наказом відповідача ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову у зв’язку з пропуском ОСОБА_1 місячного строку звернення до суду.
Верховний Суд змінив мотивувальну частину судових рішень з огляду на таке.
У справі, що переглядалася, суд встановив, що відсутність ОСОБА_1 на роботі
була зумовлена станом його здоров’я, тому були відсутні підстави для звільнення позивача за прогули, а роботодавець порушив порядок його звільнення. Ці висновки ОСОБА_1 не оспорював, тому Верховний Суд у цій частині судові рішення не переглядав.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що пропустив строк звернення до суду із поважних причин.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що ОСОБА_1, будучі
обізнаним про своє звільнення, отримавши повний розрахунок від Товариства 18 грудня 2019 року, а трудову книжку 21 лютого 2020 року, у встановлений статтею 233 КЗпП України строк не оспорював у суді незаконність свого звільнення та не довів поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом у цій справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
При цьому суди вдались до аналізу пункту 1 глави ХІХ Прикінцевих положень КЗпП України щодо продовження строків, визначених статтею 233 цього Кодексу на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою
запобігання поширенню коронавірусної хвороби, проте у цій справі строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України, сплив до запровадження Кабінетом Міністрів України карантинних обмежень.
У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти
добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій
особі, а також зловживання правом в інших формах.
Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням
суб’єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати
обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.
Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб’єкти трудових правовідносин
зобов’язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати
шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто
розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов’язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Суд встановив, що працівник був обізнаним про дату та підставу свого звільнення, однак на неодноразові пропозиції роботодавця отримати трудову книжку та копію наказу про звільнення, маючи фактичну можливість їх отримати у грудні 2019 року, безпідставно відмовлявся від отримання цих документів.
Така поведінка працівника не може бути визнана добросовісною та залишена
поза увагою суду при вирішенні питання щодо дотримання строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
У свою чергу роботодавець вживав необхідні заходи та створив належні умови для отримання документів працівником, який діючи на власний розсуд, свідомо
відмовився від їх отримання без поважних причин.
Верховний Суд зауважив, що суд, встановивши, що при звільненні позивача були допущені порушення трудового законодавства, проте строк звернення до суду
пропущений ОСОБА_1 без поважних причин, дійшов правильного висновку про
відмову у задоволенні позову, однак допустив помилку при мотивуванні своїх
висновків.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі No 387/326/20 (провадження No 61-2166св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/100992816