Про це повідомив Василь Юрченко, суддя Вищого адміністративного суду України у відставці в інтерв’ю “Судебно-юридическая газета”.
Українську судову реформу останніх років можна охарактеризувати одним словом: шизофренія. Недолуге за суттю та нескінченне у часі суддівське кваліфікаційне оцінювання, яке майже паралізувало роботу багатьох судів, але при цьому не принесло жодної видимої користі. Хіба судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, стали краще працювати, більше, швидше і якісніше розглядати справи, ніж до оцінювання, або у порівнянні з тими суддями, які такого оцінювання ще не пройшли? Цього ніхто не знає, такі дослідження не проводились, оскільки такої мети щодо досягнення якихось конкретних позитивних результатів у роботі суддів у реформаторів просто не стояло.
Найоб’єктивнішим кваліфікаційним оцінюванням роботи судді є показники виконаної ним цієї роботи: кількість розглянутих справ, кількість скасованих та змінених рішень, дотримання встановлених процесуальним законом строків розгляду справ, наявність (відсутність) обґрунтованих скарг на роботу судді, дисциплінарних стягнень. Якщо показники у судді щодо кількості розглянутих справ, строків їх розгляду нормальні, скасованих чи змінених судових рішень, обґрунтованих скарг та дисциплінарних стягнень немає, про яке ще кваліфікаційне оцінювання такого судді може бути мова? Для чого витрачати бюджетні кошти на поїздки до Києва, проживання в столичних готелях, забирати дорогоцінний час напруженої суддівської роботи, псувати нервові клітини судді, які не відновлюються? Відповідь дуже проста. Прибрати окремих «неугодних» суддів, поставити на місце занадто, з точки зору високопосадовців, незалежних суддів. Продемонструвати, хто є хто у цій державі. Якщо можливо, таку демонстрацію провести з максимальним приниженням судді: змусити довго чекати у чиновницьких коридорах, відкласти з надуманих підстав оцінювання або оголошення його результатів, змусити приїхати ще раз або кілька разів, помучити невідомістю. З точки зору ефективності українське кваліфікаційне оцінювання суддів є горою, яка народжує мишей, щоправда за великі гроші.