Установлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту передує розгляду господарським судом вимог про скасування рішення третейського суду

А також вирішенню питання про наявність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

КГС ВС розглянув апеляційну скаргу АТ КБ “Приватбанк” на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі за позовом АТ КБ “Приватбанк”до ФОП Кулай Л. Є. про стягнення 67 214,34 грн і прийняв постанову, в якій зазначив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації “Дніпровський банківський союз” від 21.10.2019 у справі No81/2019 з ФОП Кулай Л.Є. стягнуто на користь АТ КБ “Приватбанк” заборгованість за договором б/н від 26.06.2012 у розмірі 67 214,34 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020у задоволенні заяви АТКБ”Приватбанк” про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 21.10.2019 про стягнення 67 214,34 грн відмовлено.

Апеляційний господарський суд виходив з того, що сторони не погодили у письмовому вигляді третейське застереження в порядку, передбаченому Законом,що за змістом частини першої статті 5 Закону є обов’язковою умовою для передачі спору на розгляд третейського суду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, АТ КБ «Приватбанк» подав до КГС ВС апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020скасувати та постановити нову, якою заяву AT КБ “Приватбанк” задовольнити в повному обсязі.

ОЦІНКА СУДУ

КГС ВС, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного господарського суду без змін, зазначив таке.

Згідно із частиною першою статті 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

  1. на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;
  2. справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
  3. пропущений встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;
  4. рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
  5. третейська угода визнана недійсною;
  6. склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
  7. рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
  8. постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;
  9. третейський суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі.

Подібним чином врегульовано зазначене питання і у частині шостій статті 56 Закону.

Аналіз наведених приписів дає змогу дійти для висновку, що з’ясування відсутності або наявності підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду здійснюється господарським судом, зокрема і на підставі третейської угоди, обов’язок подання якої одночасно із зазначеною заявою передбачений пунктом 2 частини четвертої статті 353 ГПК України.

Отже, встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту у необхідних обсягах передує вирішенню господарським судом питання про скасування рішення третейського суду, та наявність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до статті 355 ГПК України, статті56 Закону.

Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку, в якій є положення про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», ознайомився і погодився саме з витягом з цих Умов та правил, який був наданий до суду позивачем, і на час укладення договору від 26.06.2012 у зазначеному документі наведено саме ці умови, а не інші, зокрема, й щодо третейського застереження.

Колегія суддів зазначила, що Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua),належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Наведене узгоджується з правовою позицією ВП ВС, викладеною в постанові від 03.07.2019 у справі No342/180/17,та установленою практикою ВС , сформульованою у постановах від 25.09.2019 у справі No 704/1023/16-ц, від 02.10.2019 у справі No322/1220/16,від 03.12.2019 у справі No876/42/19, від 13.08.2020 у справі No876/68/19,від 22.10.2020 у справі No876/46/20, від 04.11.2020 у справі No876/49/20.

При цьому КГС ВС наголошує, що ВП ВС у постанові від 03.07.2019 у справі No342/180/17 відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 24.09.2014 (провадження No 6-144цс14), щодо форми кредитного договору, зазначивши, що підписання анкети-за яви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання.

Ураховуючи наведені положення законодавства, висновки ВП ВС та обставини цієї справи, колегія суддів КГС ВС погодилася з висновком Центрального апеляційного господарського суду про відсутність підстав вважати, що сторони уклали третейську угоду, зокрема у формі третейського застереження, оскільки наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг не був підписаний відповідачем, а заява відповідача на відкриття рахунку та анкета про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 23.06.2012 третейського застереження або посилання на третейську угоду не містила.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 18.11.2020 у справі No 876/32/20 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93006005.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 22.10.2020 у справі No 876/46/20.