09 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за заявою Компанії «Evor Consulting OU» (ЕВОР Консалтинг ОУ) (далі – Компанія) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду ad hoc в особі одноосібного арбітра від 12 липня 2022 року у справі за позовом Компанії до ОСОБА_1 про стягнення 5 000 000,00 євро неустойки у виді штрафу за прострочення сплати передоплати за майно за договором купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року.
Суд першої інстанції вважав встановленим, що 03 грудня 2018 року між Компанією та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу повітряного судна. Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов’язався передати у власність покупця повітряне судно.
Одноосібним арбітром ухвалено арбітражне рішення, яким вирішено стягнути у примусовому порядку з відповідача, громадянки України ОСОБА_1, на користь
Компанії кошти в сумі 5 000 000,00 євро неустойки у виді штрафу за прострочення сплати передоплати за майно за договором купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2022 року заяву Компанії
«Evor Consulting OU» задоволено частково, надано дозвіл на виконання рішення
Арбітражного суду, видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 неустойки у виді штрафу за прострочення сплати передоплати за майно.
Постановою Верховного Суду ухвалу апеляційного суду скасовано, заяву залишено без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний
комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні
воно було винесено, визнається обов’язковим і при поданні до компетентного
суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 цього Закону, яка містить підстави для відмови у визнанні або у виконанні арбітражного рішення.
Формальні вимоги до документів, які повинні подаватися зацікавленою стороною для виконання арбітражних рішень, визначені статтею IV Конвенції
про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська конвенція), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року.
Так, сторона, яка звертається за визнанням та наданням дозволу на виконання
рішення міжнародного комерційного арбітражу, яке є остаточним, повинна направити до компетентної влади держави, в якій це арбітражне рішення повинно бути виконане, письмове клопотання або заяву з проханням визнати й виконати це арбітражне рішення.
До такого клопотання необхідно додати:
- – належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого рішення;
- – письмову угоду, за якою сторони зобов’язуються передавати в арбітраж спори, що виникають або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якими конкретними договірними або іншими правовідносинами, об’єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду (термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, що підписана сторонами, або міститься в обміні листами або телеграмами), або належним чином засвідчену копію такої.
За правилами частини четвертої статті 476 ЦПК України до заяви про визнання
і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу
додаються, зокрема:
- 1) оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завірена копія такого рішення;
- 2) оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія такої угоди.
Відповідно до частини п’ятої статті 476 ЦПК України до заяви про визнання
і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу,
поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 476 ЦПК України у випадку подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного
арбітражу в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1, 2 частини четвертої цієї статті, можуть подаватися в копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разі неподання вказаних документів заява повертається без розгляду, про що судом постановляється відповідна ухвала.
Встановлено, що до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу Компанія додала нотаріально завірену копію нотаріально посвідченого перекладу на українську мову договору купівлі-
продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року, проте сама копія зазначеного договору, яка складена в оригіналі російською мовою, нотаріально не посвідчувалась, нотаріальний напис про посвідчення такої копії відсутній.
Наведене залишилося поза увагою Київського апеляційного суду, який не мав у розпорядженні оригіналу арбітражної угоди або належним чином нотаріально
завіреної копію такої угоди з додержанням положень статті 75 Закону України
«Про нотаріат», пунктів 1, 3.1, 3.3 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від
22 лютого 2012 року No 296/5.
За наведених обставин Верховний Суд як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам статті 263 ЦПК України та його ухвалення з порушенням норм процесуального права, наявність підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке є обов’язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та залишення заяви без розгляду відповідно до частини першої статті 377, частини шостої статті 476 ЦПК України.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі No 824/80/22 (провадження No 61-11006ав22) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/109491735.