Справедливий суд — це не просто державні інституції. Це довіра суспільства до того, що закон один для всіх, а судді, прокурори та адвокати — не гравці у чиїйсь політичній або фінансовій стратегії, а гаранти прав людини. Але що, якщо ця довіра підірвана? Що, якщо протягом десятиліть реформи йдуть одна за одною, але в залі суду все залишається, як було?
Про це зазначає Антон Алєксєєв, експерт моніторингової місії, директор IAC ISHR, інформує ЮП.
З 1991 року в Україні проведено кілька етапів судових реформ. Протягом останніх десяти років — ще декілька. Зміни в законодавстві, створення нових органів судового контролю, люстрація суддів, підвищення зарплат — усе це подавалося як крок уперед. Однак за гарними звітами нерідко ховається не така райдужна реальність.
Вихід USAID та інших міжнародних донорів показав, наскільки крихкою залишається система правосуддя, заснована на постійній іноземній підтримці. Без зовнішньої фінансової та інституційної допомоги починається криза: суди недофінансовані, кадри йдуть, а реформи втрачають імпульс. Очікування суспільства залишаються незмінними — українці хочуть бачити чесні суди, але натомість отримують судову систему, в якій змінюються правила, але не суть.
Рівень довіри до українських судів залишається на низькому рівні. Навіть попри низку реформ, багато громадян досі сприймають суд не як арбітра справедливості, а як інструмент тиску чи домовленостей. Чому так відбувається?
Коли правила гри зрозумілі лише обраним
Моніторинг 90 судових засідань, проведений IAC ISHR у 2024 році, виявив тривожні тенденції, які системно підривають право на справедливий суд. До цих тенденцій ми віднесли не окремі помилки суддів або випадкові прорахунки, а закономірності, що повторюються від засідання до засідання, у різних процесах.
- Порушення права на захист — зафіксовано у 43% засідань. Адвокатам обмежують доступ до матеріалів справи, відмовляють у клопотаннях, судді ігнорують аргументи захисту.
- Автоматичне продовження тримання під вартою — 28% засідань. Судді механічно залишають обвинувачених під вартою, навіть якщо немає нових доказів наявності ризиків.
- Нерівність сторін і порушення змагальності — 28% засідань. Часто судді віддають перевагу стороні обвинувачення, захисту не дають можливості у повній мірі подавати докази.
- Упередженість суду— 13% засідань. Судді демонструють явну лояльність до сторони обвинувачення або упередженість до сторони захисту.
- Обмежений доступ до суду— 12% засідань. Засідання проходять без належного повідомлення учасників процесу, розгляд справ в апеляції відбувається після закінчення дії оскаржуваних ухвал.
- Жорстоке поводження з обвинуваченими — 11% засідань. Зафіксовані випадки утримання в неналежних умовах, тиску та ненадання медичної допомоги обвинуваченим.
- Затягування процесів — 11% засідань. Справи розглядаються роками, що порушує принцип розумних строків судочинства.
Ці цифри — не просто статистика. Це долі людей, які опинилися в системі, де суддя може не розглянути важливі з точки зору захисту докази, прокурор — не надати обґрунтування обвинувачень, а адвокат — зіткнутися з тиском за надмірно активну позицію.
Адвокати: борці з проблемами
Чи можна назвати адвокатів головними захисниками прав людини в залі суду? У багатьох випадках — так. Часто саме вони щодня протистоять порушенням права на справедливий суд. Але якою ціною?
В Україні вже є практика, коли на адвокатів подають скарги за «зловживання правами» лише за те, що вони подають клопотання і відстоюють позицію підзахисного. Бувають випадки, коли судді відмовляють у відводах, навіть якщо їхня упередженість очевидна. У деяких ситуаціях адвокатів мобілізують під час судового процесу, залишаючи обвинуваченого без захисту.
Попри це є приклади, коли адвокати домагаються справедливості. Вони фіксують порушення, звертаються до міжнародних інстанцій, використовують практику Європейського суду з прав людини. У ряді випадків моніторингові матеріали та експертні звіти IAC ISHR стають ключовими аргументами в апеляціях.
Автоматичне продовження арешту — хвороба системи
Однією з найсерйозніших проблем залишається автоматичне продовження тримання під вартою. Ця практика не лише порушує принцип презумпції невинуватості, а й перетворює запобіжний захід на інструмент тиску.
Часто обвинувачені місяцями, а іноді й роками, залишаються в СІЗО без реальних підстав, заснованих на стандартах ЄСПЛ. Незважаючи на величезну кількість рішень Європейського суду з прав людини з цього приводу, включно з рішеннями щодо України, судді досі виносять ухвали за шаблоном, без аналізу індивідуальних обставин. Такі випадки трапляються навіть у тих справах щодо яких ЄСПЛ вже виніс рішення, визнавши таку ситуацію порушенням ЄКПЛ. Це підриває довіру до правосуддя, але також завдає величезної шкоди людям, які можуть виявитися невинуватими.
Чи можна змінити систему?
Попри всі проблеми, говорити про те, що українське правосуддя приречене, не можна. Є чесні судді, які ухвалюють справедливі рішення. Є адвокати, які готові боротися до кінця. Є журналісти та правозахисники, які роблять судову систему прозорою.
Що можна робити вже зараз? Як підтримати тих, хто щоденно бореться за реальне покращення судової системи? На наш погляд, важливо додавати в «юридичний інструментарій» нові «знаряддя праці».
Моделювання: вчитися на симуляціях, а не на помилках
Запровадження методів моделювання в щоденну правову практику. Судові процеси, стратегії щодо просування ідей верховенства права та інші аспекти життя юридичної спільноти можна «програвати» заздалегідь, аналізуючи поведінку суддів, аргументи сторін та наслідки реформ. Наприклад, можна протестувати зміни в розподілі справ між суддями або впровадження алгоритмів перевірки рішень на відповідність практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Рейтинги: виявляти слабкі ланки та ставити в приклад найкращих
Громадська увага часто прикута до судових скандалів, а не до сумлінних професіоналів. Формування рейтингів судів, а можливо, й окремих суддів, а також прокурорів та адвокатів дозволить виявити проблемні зони: хто найчастіше порушує процесуальні норми, де систематично ігнорується право на захист, де фіксується тиск. Прозорість — потужний інструмент реформ.
Штучний інтелект: алгоритми проти порушень права на справедливий суд
Штучний інтелект здатний аналізувати судову практику, виявляти процесуальні порушення та суддів, чиї рішення суперечать практиці ЄСПЛ. Це допоможе зробити систему передбачуваною та захистити права людини.
Освіта: підготовка нових кадрів у культурі прав людини
Майбутні судді, адвокати та прокурори повинні зростати з розумінням того, що закон — це гарантія справедливості. Важливо змінювати програми юридичних вишів, залучати студентів до правозахисної діяльності та надавати їм справжню практику — роботу з реальними кейсами.
Громадський контроль: суд під наглядом суспільства
Громадськість має слідкувати за діяльністю судів, публікувати інформацію про порушення та не дозволяти проблемам залишатися непоміченими. Моніторинг судових засідань, публікація звітів — усе це підвищує прозорість і знижує ризики маніпуляцій.
Над багатьма з цих «інструментів», такими як рейтинг судів, алгоритм виявлення взаємозв’язку між інкримінованими статтями Кримінального кодексу та кількістю порушень у судовому процесі, моніторинг судових засідань, студентська практика, Інформаційно-аналітичний центр ISHR (IAC ISHR) працює вже не перший рік.
Адвокати неодноразово зазначали, що після початку моніторингу IAC ISHR суд починає уважніше слухати сторону захисту та надавати їй можливість заявляти клопотання і висловлювати позицію. Матеріали, підготовлені експертами моніторингової місії IAC ISHR щодо порушень права на справедливий суд, використовуються в апеляційних та касаційних інстанціях, зокрема для аналізу неоднакового застосування норм Європейської конвенції та практики ЄСПЛ, а також у судах інших країн.
Безумовно, ці матеріали передаються як до Європейського суду з прав людини, так і до судів інших держав, щоб відобразити реальний стан дотримання права на справедливий суд в Україні. Вони активно використовуються учасниками судових процесів, які відстоюють право на справедливий суд. Завдяки участі наших спостерігачів забезпечується дотримання принципу публічності судового розгляду.
Справедливий суд — це боротьба
Чи можна вважати справедливий суд реальністю? Поки що — скоріше, ілюзією. Але ілюзії зникають, коли їх піддають сумніву та перевіряють фактами.
Середовище, в якому функціонує судова система, не зміниться саме собою. Її можна змінити лише зусиллями адвокатів, суддів, прокурорів, правозахисників, журналістів та громадянського суспільства. Ми повинні створити середовище, яке прищеплює людям цінності верховенства прав і прав людини, не очікуючи, що це зроблять за нас міжнародні партнери або чиновники, які мають владу. Це повільний процес, але кожен крок у бік справедливості — це крок до того, щоб суд справді став тим, чим має бути не інструментом влади, а гарантом прав людини.
Україна стоїть перед вибором: реформувати систему по-справжньому чи продовжувати грати у реформи. І тільки від нас залежить, чи залишиться справедливий суд мрією, чи стане реальністю.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.