Судді Верховного Суду взяли участь у форумі «Banking & Compliance 2021».
Про це повідомляє прес-служба Судової влади.
Суддя Олег Ткачук виступив із доповіддю «Цесія, порука, проценти, комісія, а чи взагалі варто судитися з банком?».
Він навів статистику щодо розгляду відповідної категорії спорів у КЦС ВС за сім місяців поточного року. Так, за цей період суд ухвалив 1172 постанови у справах щодо кредитних правовідносин. Серед них, зокрема, 598 справ стосувалися поруки, 49 – законності цесій, 218 – комісій, 12 – переуступки права вимоги, 167 – розмежовування операцій факторингу та переуступки.
Також із початку року КЦС ВС ухвалив 113 постанов щодо спорів, які стосуються депозитів, 1302 – щодо спорів про іпотеку та 669 про заставу.
Доповідач зазначив, що завданням Верховного Суду є забезпечення сталості і єдності судової практики, та звернув увагу на деякі постанови КЦС ВС, ухвалені останніми днями.
Одна з них (справа № 727/7575/16-ц, провадження № 61-3583св21) стосувалася звернення стягнення на предмет іпотеки. У цій постанові касаційний суд висловив кілька важливих правових позицій. Зокрема, про те, що звернення за виконавчим написом до нотаріуса не перериває строк позовної давності, проте є поважною причиною для поновлення строку, якщо пізніше судами такий виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню. Також у цій справі суд указав, що вимоги кредитора в частині покриття за рахунок іпотеки боргу можуть бути визнані обґрунтованими лише в тій частині зобов’язань, які визначені іпотечним договором і не можуть поширюватися на інші фінансові зобов’язання.
У справі № 756/1315/17ц (провадження № 61-474св20) фізична особа в січні 2017 року звернулася з позовом до банку і просила визнати припиненою поруку за кредитним договором від 11 лютого 2008 року з тих підстав, що в липні 2008 року банк прийняв рішення про підвищення процентної ставки за кредитом із 13,45 % до 45 % річних через складне становище внаслідок фінансової кризи. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки банк надав розрахунок боргових зобов’язань за «старими» відсотками, тобто факт підвищення відповідальності поручителя не підтвердився. Верховний Суд визнав переконливою позицію позивача, рішення судів скасував, а позов задовольнив.
При цьому він указав на те, що відповідно до закону до припинення поруки призводять не лише ті зміни умов основного зобов’язання, котрі вже призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а й ті, що можуть призвести до такого збільшення.
Також Олег Ткачук звернув увагу на висловлені Верховним Судом правові позиції у справах № 158/1572/19-ц, № 761/29343/16-ц, № 465/7042/19-ц, що стосувалися дії кредитних договорів та їх виконання, а також Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».