В Україні практично з 2016 року здійснюється безкінечні експерименти над судовою владою без належного аналітичного фахового супроводження за відсутності консенсусного транспарентного підходу до реформування судової влади.
Про це йшлося під час брифінгу «Недовіра до судів в Україні: організована криза чи об’єктивна реальність», присвяченого особливостям висвітлення діяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та судів у 2019-2021 роках.
Довкола незалежності суддів, як основоположного принципу діяльності судової влади, постали гібридні загрози, – вважає голова Комітету з питань верховенства права Національної асоціації адвокатів України Марина Ставнійчук. За її словами, в Україні практично з 2016 року здійснюється безкінечні експерименти над судовою владою без належного аналітичного фахового супроводження за відсутності консенсусного транспарентного підходу до реформування судової влади. Політична влада України упродовж останніх 5 років створила прецедент перекладення своєї відповідальності за стан речей в державі на судову владу; тим самим відволікаючи увагу українського суспільства, міжнародної спільноти від реальних проблем управління державою, стану економіки, невирішених проблем місцевого значення. У зв’язку з тим, що реальної судової реформи не відбувається національними силами, а є безкінечний тиск на судову владу, вишукуються все нові і нові способи впливу на формування судової влади і органів суддівського врядування. Одним із них є відносно новий інструмент – громадські ради, етичні і конкурсні комісії, де міжнародним експертам і грантовим організаціям намагаються передати повноваження з формування судової влади, таким чином усуваючи з цього процесу національні інститути і професійні юридичні спільноти.
«Звичайно, що це питання стало предметом розгляду Конституційного суду і Венеційської комісії. Їхні рішення відомі, і про жодний беззастережний мандат для іноземців не йдеться. Ба більше, це небезпечна ідея, яка межує з втратою державою суверенітету. Конституційна та інституційна судова реформа 2016 року та наступних років не була випробувана належним чином в повному обсязі на практиці. Натомість відбуваються безкінечні експерименти над судовою владою та органами суддівського врядування. В жодній країні світу не змінюють правила гри для судової влади щороку. Проте в Україні новим органам суддівського врядування – ВРП та ВККС – не дали можливості працювати без змін до законодавства впродовж хоча б однієї каденції. Ці зміни не були погоджені з судовою владою, а, навпаки, розроблялися в умовах щоденного негативного пресингу з метою сформувати суспільну недовіру і зневагу до судів», – наголошує Марина Ставнійчук.