Справа у Вищому антикорупційному суді без підстав підсудності: адвокат Євгену Солодко — це пряме порушення статті 6 Конвенції.
Справа колишнього заступника голови КМДА Петра Оленича поставила перед українською судовою системою питання, яке виходить далеко за межі одного провадження: чи є право на «суд, встановлений законом» реальною гарантією — чи лише красивим формулюванням зі статті 6 ЄКПЛ?
Фабула колізії
Суддя ВАКС Оксана Олійник у справі Оленича встановила, що провадження не відповідає критеріям підсудності Вищого антикорупційного суду — ні за посадою обвинуваченого, ні за розміром збитків. Суддя направила відповідне подання до Апеляційної палати. Та, однак, залишила справу у Вищому антикорупційному суді, послалась на рішення Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 11 березня 2025 року: порушення правил підсудності, виявлене після початку судового розгляду, не є підставою для скасування вироку.
Конфлікт позицій Верховного Суду
Адвокат Євген Солодко звертає увагу на внутрішню суперечність у практиці самого ВС. Друга судова палата Касаційного кримінального суду у справах № 264/5559/18 та № 335/3479/13-к займала протилежну позицію: порушення територіальної підсудності є істотним порушенням кримінального процесуального закону і безумовною підставою для скасування рішення. Таким чином, результат справи для підсудного фактично залежить від того, яке рішення Верховного Суду застосує апеляційна інстанція — не від змісту закону.
«Якщо раніше питання “чи мав право саме цей суд розглядати справу” вважалося фундаментальною гарантією права на справедливий суд, то після такого підходу межа між “законним судом” і “будь-яким судом” починає стиратися», — зазначає Солодко.
Стаття 6 ЄКПЛ і «суд, встановлений законом»
Адвокат кваліфікує підхід Апеляційної палати ВАКС як пряме порушення статті 6 Конвенції в частині права на «суд, встановлений законом». Європейський суд з прав людини послідовно тлумачить цю гарантію як таку, що охоплює не лише формальне існування суду, а й дотримання встановлених законом правил його юрисдикції. Розгляд справи судом, який не має юрисдикції за законом, — навіть якщо це виявилось після початку розгляду, — є самостійною підставою для скарги до Страсбурга.
Солодко наводить показові цифри зі звіту IAC ISHR за 2025 рік: Україна посіла перше місце за кількістю порушень Конвенції в ЄСПЛ — у 160 з 164 справ констатовано порушення, причому 92 з них — саме за статтею 6.
Контекст справи Оленича
Колишньому заступнику голови КМДА з питань цифровізації САП повідомила підозру у лютому 2025 року за зловживання службовим становищем при передачі ділянки парку «Нивки» під забудову. Захист наполягає: Оленич був призначений директором Департаменту земельних ресурсів лише у липні 2018 року, тоді як ключові рішення щодо спірної ділянки вже були ухвалені до його призначення.
Чому це важливо поза справою Оленича
Позиція Об’єднаної палати ВС від 11 березня 2025 року, якщо залишиться незмінною, означає: питання підсудності, виявлене після початку судового розгляду, суди можуть ігнорувати. Для адвокатів це означає необхідність порушувати питання юрисдикції якомога раніше — до початку судового розгляду по суті, — оскільки пізніше посилатись на нього в національних судах може бути процесуально неефективно. Водночас саме ця обставина — відмова виправити юрисдикційну помилку — відкриває аргументацію для звернення до ЄСПЛ.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.