Олена Кібенко, суддя ВП ВС під час виступу на онлайн-конференції «Забезпечення єдності судової практики: правові позиції Великої Палати Верховного Суду та стандарти Ради Європи», що відбулася 20 листопада 2020 року, розповіла про вплив рішень Великої Палати на законотворчу діяльність. Суддя навела приклади, коли при тлумаченні норми права виникало питання, чи не втручається суд у законодавчу площину, чи не підміняє законодавця шляхом створення нової норми замість тлумачення існуючої. Такі ситуації зазвичай виникають за наявності закону низької якості, який стає причиною різного тлумачення суддями та іншими правниками, або у випадку існування прогалин у правовому регулюванні.
Про це повідомляє прес-служба Верховного суду.
Так, у постанові від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 Велика Палата надала тлумачення ст. 88 «Про нотаріат» щодо строку звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. А вже 14 липня 2020 року Верховна Рада України внесла зміни до зазначеної статті та узгодила її з нормами ЦК України, фактично підтримавши позицію ВП ВС.
Крім того, у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 Велика Палата дійшла висновку, що особа, яка оскаржує постанови у справі про адміністративні правопорушення, зобов’язана сплачувати судовий збір, оскільки поняття «судовий збір» та «державне мито» є різними і пільги у цій категорії справ Законом України «Про судовий збір» не передбачені. Парламент після цього розробив законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо звільнення від сплати судового збору у зв’язку з оскарженням постанов у справах про адміністративні порушення» для уточнення законодавчої колізії, на яку звернула увагу ВП ВС.
Насамкінець суддя розповіла про заповнення прогалини у правовому регулюванні у постанові ВП ВС від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16, що стосувалася питання правового статусу банків, щодо яких Фонд гарантування вкладів фізичних осіб почав виведення з ринку, але на певному етапі відповідні рішення Фонду та НБУ були скасовані судом. Велика Палата ВС дійшла висновку, що такі банки мають виводитися з ринку виключно як банки і під контролем Фонду, якщо не відновлено дію банківської ліцензії. А в травні 2020 року Верховна Рада ухвалила Закон, яким заповнила прогалину у нормативному регулюванні окресленого питання. При цьому підхід законодавця був дуже близьким до того, який застосувала Велика Палата, розглядаючи цю справу.
Олена Кібенко звернула увагу на те, що неналежна якість закону та прогалини у правовому регулюванні найчастіше є причинами відсутності єдності у судовій практиці. І краще усувати такі причини не шляхом ухвалення постанов ВП ВС, що межує з перебиранням на себе функцій законодавця, а внесенням відповідних змін до законодавства.
Висновки з презентації судді Кібенко:
- Неоднакова судова практика найчастіше викликана неналежною якістю закону, який судді тлумачать по-різному, або прогалинами у законодавчому регулюванні.
- Верховний Суд для забезпечення єдності практики має аналізувати норми, які неоднаково застосовуються суддями, та ініціювати зміни таких норм, виявляти прогалини у правовому регулюванні і пропонувати їх заповнення.
- Верховний Суд повинен мати право законодавчої ініціативи. Це теж один з інструментів забезпечення єдності судової практики