Відмежувальними ознаками між складами правопорушень, передбачених у ч.2 ст.240 та у ст.57 КУпАП, є суспільно небезпечні діяння та наслідки

Наявність дозвільних та проєктних документів на будівництво ставка та зміну цільового призначення земельної ділянки, що були видані відповідними органами її попередньому власнику, не виключають протиправності дій обвинуваченого за ст.254 КК.

Суспільно небезпечні наслідки у виді тривалого зниження або втрати родючості земель, виведення їх з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунтує обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК, що з-поміж інших відмежовує його від складу адміністративного правопорушення у ст.53КУпАП.

Корисні копалини місцевого значення, зважаючи на формулювання ч. 2 ст. 240КК, є предметом порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля.

Обставини справи: ОСОБА_1, власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, зі складом угідь ріллі, площею 2,00 га, всупереч вимогам пунктів «а» та «ґ» ч. 1 ст.91 ЗК, без проведення зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки за допомогою спеціальної техніки зняв верхній шар ґрунтового покриву, частково створив кар’єр для видобутку піщаної суміші на частині цієї земельної ділянки площею 0,835 га. Таке використання ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки призвело до зміни рельєфу місцевості, утворення штучних водойм, що унеможливлює подальше використання земель площею 0,835 га за їх цільовим призначенням, а саме ведення особистого селянського господарства, тобто призвело до виведення цих земель із сільськогосподарського обороту.

Крім того, всупереч вимогам, передбачених стат тями 14–17, 19, 23 КУпН, пунктів 1, 2, 5, 8 постанови КМУ від 30.05.2011 No 615 «Про затвердження порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», ОСОБА_1, не маючи дозволу на користування земельною ділянкою для цілей, пов’язаних з використанням надр і належним чином оформленого спеціального дозволу (ліцензії) на видобуток корисних копалин, без гірничого відводу та плану розробки родовища корисних копалин, за допомогою спеціальної техніки здійснив самовільний видобуток глибиною понад 2 м від поверхні землі надр, а саме пухкого некарбонатного середньозернистого піску, загальним об’ємом 6054метрів кубічних, який в подальшому реалізовував іншим громадянам увигляді товарної продукції. Вказаними діями ОСОБА_1 створив небезпеку для довкілля, яка виразилася у порушенні рівноваги рельєфу із загрозою розвитку ерозійних процесів при відсутності рекультивації і створенні рівноважних форм (захисних елементів), порушенні захисного шару над ґрунтовим водоносним горизонтом і створенні загрози формування ділянки забруднення підземних вод, порушенні умов поверхневого стоку внаслідок створення техногенної поверхневої водойми та породних відвалів, у результаті чого настали небезпечні наслідки для довкілля, що потребує проведення рекультивації досліджуваної ділянки.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2ст. 240 та ст. 254 КК.

Апеляційний суд скасував вказаний вирок у частині вирішення цивільного позову та призначив новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду в частині визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК,та в частині конфіскації екскаватора на користь держави як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Обґрунтування позиції ККС:

Щодо складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК.Колегія суддів ККС погоджується із висновком суду першої інстанції проте,щовдіях ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК.

На думку колегії суддів ККС, безгосподарське використання земель полягає в тому, що винна особа не виконує або неналежним чином виконує покладений на неї правовий обов’язок захищати землі від шкідливого впливу, що становить собою порушення нормативно-правових актів у сфері охорони земель. Одним із обов’язків землевласників (ст. 91 ЗК) є забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Для настання кримінальної відповідальності за ст. 254 КК слід установити не лише суспільно небезпечне діяння обвинуваченого, а й наслідки, що настали, та причинний зв’язок між ними. Одним із таких наслідків є виведення земель із сільськогосподарського обороту, під яким розуміється припинення їхнього використання за цільовим призначенням на певний час або назавжди (неможливість вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу тощо). Такий наслідок може бути викликаний, зокрема, втратою ґрунтами родючості внаслідок певних дій як з боку власника земельної ділянки, так і з боку її користувача.

З матеріалів справи та обставин, встановлених судами видно, що ОСОБА_1 використовував належну йому земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у спосіб, що призвів до виведення цієї земельної ділянки із сільськогосподарського обороту. Так, судами нижчестоящих інстанцій установлено, що за період з листопада 2014 по березень 2017 ОСОБА_1, без проведення зміни цільового призначення земельних ділянок, за допомогою спеціальної техніки зняв верхній шар ґрунтового покриву, частково створив штучний водний об’єкт та кар’єр для видобутку піщаної суміші загальною площею 0,835 га. Тобто діями засудженого було здійснено такий вплив на належну йому земельну ділянку, що потягнуло неможливість використання її за цільовим призначенням.

Щодо розмежування складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК, та адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП.

Колегія суддів ККС вважає необґрунтованими доводи у касаційній скарзі про те, що судами надано неправильну правову оцінку діям ОСОБА_1, оскільки ним вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст.53КУпАП, а також про те, що у 2014р. та 2016р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за безгосподарське використання земельної ділянки, що не було враховано апеляційним судом під час здійснення апеляційної перевірки матеріалів провадження.

Як убачається із оскаржуваної ухвали, апеляційним судом було проаналізовано наведені твердження та надано їм належну правову оцінку.

На відміну від адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53КУпАП, законодавець передбачив кримінальну відповідальність і сформував матеріальний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони якого є визначений у відповідній статті КК наслідок.

З урахуванням наведених вище обставин справи, які встановлені судами нижчих інстанцій, колегія суддів доходить висновку, що вчинені засудженим дії містять у собі склад правопорушення, передбаченого ст. 254 КК, оскільки потягнули за собою негативні наслідки у виді виведення земельної ділянки із сільськогосподарського обороту.

Суд апеляційної інстанції безпосередньо в ухвалі зазначив, що доводи сторони захисту про подвійне притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за одні і ті ж дії взагалі не містять під собою підґрунтя, оскільки за своєю суттю є різними формами юридичної відповідальності та відрізняються спричиненими наслідками.

Крім того, як правильно зазначив місцевий суд у вироку, в обвинувальному акті ОСОБА_1 ставиться у вину здійснення безгосподарської діяльності за період з листопада 2014 по березень 2017, а притягнення засудженого до адміністративної відповідальності за ст.53КУпАП було здійснено до листопада 2014, а тому не може братися до уваги судами у цьому кримінальному провадженні.

Щодо доводів захисту про неврахування судами наявності проєкту будівництва ставка з відповідними позитивними висновками різних органів та дозвільними документами, рішень сільської ради про дозвіл на будівництво ставка та зміну цільового призначення земельних ділянок та позитивного висновку державної експертизи щодо будівництва ставка.

Колегія суддів ККС зазначає, що судами встановлено, що в період часу з листопада 2014 по березень 2017 ОСОБА_1 жодних дозвільних документів на проведення будь-яких робіт на власній земельній ділянці не отримував, а згаданий проєкт будівництва ставка виготовлявся на замовлення попереднього власника земельної ділянки ОСОБА_5 у2008, тому названі документи при притягненні засудженого до кримінальної відповідальності за вказаний вище період не мають будь-якого доказового значення.

Щодо складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК.

Кримінальне правопорушення, передбачене вказаною статтею, може бути вчинено у двох формах: 1) порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля або 2) незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 240 КК настає у разі вчинення діяння хоча б у одній із цих форм.

Ураховуючи викладене, колегія суддів ККС вважає безпідставними аргументи сторони захисту про те, що добування піску, який є корисною копалиною місцевого значення, не тягне кримінальної відповідальності за ч. 2 ст.240 КК, оскільки порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, може тягнути кримінальну відповідальність і у разі такого використання надр, що полягало у добуванні корисних копалин місцевого значення.

Для встановлення у діях особи складу цього кримінального правопорушення необхідно констатувати наявність суспільно небезпечного діяння – порушення встановлених правил використання надр та створення у результаті цього небезпеки для життя, здоров’я чи довкілля. Це випливає також з регулятивного законодавства України, зокрема, з положень ЗК, КУпН, постанова КМУ No 615 від 30.05.2011 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами».

Колегія суддів не погоджується з аргументами у касаційній скарзі захисника, що видобування корисних копалин місцевого значення на глибині більше, ніж 2 м є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 57КУпАП, а право землевласників видобувати корисні копалини місцевого значення без спеціальних дозволів передбачено ст. 23 КУпН і порушення вимог цієї норми є адміністративним правопорушенням.

Розмежувальними ознаками між складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 та ст. 57 КУпАП виступають суспільно небезпечні діяння та наслідки. Зокрема, кримінальна відповідальність настає за вчинення такого діяння, як порушення встановлених правил використання надр, а адміністративна – за невиконання правил охорони надр. Окрім цього, розмежувальною ознакою між складами вказаних правопорушень виступають суспільно небезпечні наслідки, а саме для кримінального правопорушення характерним є створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи довкілля.

У вказаному кримінальному провадженні вбачається, що ОСОБА_1 порушив установлені правила використання надр, передбачених у частинах 1, 3 ст. 23 КУпН, в яких передбачається, що умовою видобування корисних копалин місцевого значення без спеціального дозволу є їх видобування загальною глибиною розробки до двох метрів. Однак такий видобуток передбачає його погодження з органами влади у випадку видобування корисних копалин місцевого значення з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, що й мало місце у вказаному випадку.

Посилання захисника на неврахування судами попередніх інстанцій норм Закону «Про оцінку впливу на довкілля є необґрунтованим, оскільки зі змісту преамбули названого закону вбачається, що він встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, а тому не є тим актом, норми якого можуть застосовуватися у даному кримінальному провадженні.

Детальніше з текстом постанови ВС від 16.03.2021 у справі No742/1669/17 (провадження No 51-197км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95682115