07 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів No 10 Новокаховської міської ради Херсонської області, директора школи про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд установив, що ОСОБА_1 працювала вчителем початкових класів у загальноосвітній школі, також була головою первинної організації вільної профспілки працівників освіти і науки України м. Нова Каховка у цій школі.
На звернення позивача до адміністрації школи про можливість направлення її для участі у профспілковому семінарі – навчанні, що був організований міською
організацією вільної профспілки працівників освіти і науки м. Нова Каховка, їй було відмовлено. Із заявою про надання додаткової відпустки для участі у профспілковому навчанні до відповідача у встановленому порядку позивач не зверталася. ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв’язку з відсутністю її на робочому місці відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Суд першої інстанції, з рішення м якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів з огляду на таке.
У справі, яка переглядалася, позивач не заперечувала факт її відсутності на роботі, посилаючись на правомірність такої відсутності відповідно до положень статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статтю 252 КЗпП України, згідно з якими на час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова відпустка тривалістю до 6 календарних днів із збереженням середньої заробітної плати за рахунок роботодавця.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих
висновків про те, що із заявою про надання додаткової відпустки для участі у профспілковому навчанні до відповідача у встановленому порядку ОСОБА_1 не зверталася, її вимоги щодо звільнення від роботи у визначені дні не ґрунтуються на чинних правових нормах.
Таким чином, невихід на роботу в зв’язку з самовільним використанням позивачем права на профспілкове навчання є прогулом і така обставина може бути підставою для її звільнення.
Суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що дотримання працівниками школи трудової дисципліни є однією з основних та важливих умов, яка забезпечує вказаному навчальному закладу можливість виконувати свою статутну діяльність із надання освітніх послуг громадянам, статус голови первинної профспілкової організації не надає позивачу будь-яких законних преференцій при виконанні посадових обов’язків та положень Правил внутрішнього трудового розпорядку, у зв’язку із вчиненням нею прогулу без поважних причин відповідач правомірно реалізував свої обов’язки та права
у питанні забезпечення трудової дисципліни у закладі освіти та звільнив позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням загального порядку накладення дисциплінарного стягнення, за виключенням попереднього звернення за згодою до вказаних вище профспілкових органів, проте такий недолік було усунуто судами першої та апеляційної інстанцій і він не вплинув на правильність дій відповідача при звільненні позивача.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі No 661/4981/19 (провадження No 61-18107св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98368232