18 червня 2026 року Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури рішенням № VI-003/2026 скасувала рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 4 лютого 2026 року та закрила дисциплінарне провадження щодо адвоката Олександра Орлова у зв’язку з відсутністю в його діях складу дисциплінарного проступку. Сам адвокат розповів про цей випадок публічно — як про приклад системної проблеми в дисциплінарній практиці.
Хронологія справи
11 вересня 2025 року до КДКА Харківської області надійшла скарга від трьох осіб щодо адвоката Орлова. За словами самого адвоката, скарга виникла на тлі майнового конфлікту з колишнім клієнтом — після того як за результатами надто тісної співпраці між ними виник судовий спір. Орлов вважає, що право на звернення зі скаргою використовувалося не як механізм захисту порушених прав, а як інструмент тиску з метою примусити адвоката до певної поведінки в судовому конфлікті.
4 лютого 2026 року дисциплінарна палата КДКА Харківської області одноголосно ухвалила рішення про притягнення Орлова до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього найсуворішого стягнення — позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з виключенням з ЄРАУ.
26 лютого 2026 року рішенням ВКДКА № ІІ-042/2026 дію рішення КДКА Харківської області зупинено на час розгляду скарги. Орлов зазначив, що на момент звернення мав значну кількість призначених судових засідань — наявність клієнтів і процесів стала одним із аргументів для зупинення дії стягнення.
18 червня 2026 року ВКДКА розглянула скаргу по суті: рішення КДКА скасовано, дисциплінарну справу закрито.
Що вирішила ВКДКА
Рішення № VI-003/2026 – резолютивна частина: скаргу Орлова задовольнити; рішення КДКА Харківської області від 4 лютого 2026 року — скасувати; ухвалити нове рішення про закриття дисциплінарної справи щодо адвоката Орлова Олександра Олександровича (свідоцтво № 2168 від 22.11.2017 року).
Позиція адвоката: системна проблема
Орлов публічно оцінив ситуацію не лише як особисту перемогу, а як привід для ширшої дискусії. На його думку, дисциплінарне провадження у цій справі фактично стало продовженням майнового конфлікту іншими засобами. Адвокат наголосив: дисциплінарна скарга не може автоматично свідчити про наявність проступку — вона є лише приводом для перевірки, і орган дисциплінарної відповідальності зобов’язаний з’ясувати, чи не використовується вона як інструмент тиску або помсти.
Окремо Орлов поставив питання про законодавчу зміну: рішення КДКА про зупинення або позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю має набирати чинності лише після завершення строку на оскарження, а якщо скаргу подано до ВКДКА — після її розгляду. На його переконання, це не створить безкарності, але унеможливить ситуацію, коли адвокат фактично позбавлений права практикувати до виправлення помилки регіональної комісії.
Практичне значення
Справа Орлова є ілюстрацією двох принципових питань адвокатської практики.
Перше — межі дисциплінарного механізму. Дисциплінарна система адвокатури покликана реагувати на реальні порушення професійної етики, а не ставати інструментом впливу на адвоката в рамках цивільного або майнового конфлікту. Орган дисциплінарної відповідальності зобов’язаний оцінювати не лише формальний зміст скарги, а й її контекст і мотивацію.
Друге — значення стадії зупинення стягнення. Рішення ВКДКА від 26 лютого про зупинення дії стягнення дозволило адвокату продовжувати роботу до остаточного вирішення питання. Це підтвердило функцію ВКДКА як запобіжника від незворотних наслідків помилкового рішення регіональної КДКА.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.