Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
27 січня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про участь у спільному будівництві обєкта житлової нерухомості з 28 квартирами. Того ж дня ОСОБА_1 склав розписку про те, що отримав від ОСОБА_2 еквівалент 65000 дол. США як повну оплату за обєкт нерухомості згідно з договором.
09 червня 2016 року сторони уклали договір про розірвання договору про участь у спільному будівництві обєкта нерухомості, за змістом пункту 2 якого, ОСОБА_1 зобовязався до 01 вересня 2016 року повернути ОСОБА_3 суму,
еквівалентну 65 000 дол. США, отриману як плату за об`єкт нерухомості.
Оскільки ОСОБА_1 зобов`язання з повернення коштів не виконав, ОСОБА_2
звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі еквівалентній
65 000 дол. США за курсом НБУ на день ухвалення судом рішення по суті спору.
Суди попередніх інстанцій позов задовольнили, стягнувши заборгованість у сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом НБУ на день виконання рішення.
Відповідач у касаційній скарзі, не оспорюючи факту невиконання ним зобов`язання, посилається на те, що еквівалент суми 65 000 дол. США в національній валюті підлягає обчисленню на момент звернення до суду з цим
позовом, а не на момент виконання судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
У справі, яка переглядається, зазначивши про необхідність повернення суми,
еквівалентної 65 000 дол. США, сторони погодили, що одиницею виміру суми
коштів, яка підлягає поверненню за цим зобовязанням, є долар США. Тобто змістом зобовязання є повернення заборгованості в розмірі, який еквівалентний 65 000 дол. США на момент повернення боргу.
Валюту платежу сторони у договорі не визначили. Водночас, на переконання
Великої Палати Верховного Суду, відсутність у договорі посилання на валюту
платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами – резидентами.
Отже, здійснюючи тлумачення пункту 2 договору від 09 червня 2016 року, Велика Палата Верховного Суду констатує, що належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами є повернення грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 65 000 дол. США на момент платежу.
Зміст частини другої статті 533 ЦК України, згідно з якою якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Спеціального порядку визначення суми, яка підлягає сплаті у гривнях, сторони в укладеному ними договорі не погодили.
У цій справі спір виник саме у звязку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобовязання, в зв`язку з чим спір підлягає вирішенню судом. На момент розгляду справи судом платіж на виконання умов договору відповідач не здійснив.
Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує
наявність між сторонами невиконаного зобовязання та обовязок боржника
сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового
рішення (виконавчого провадження).
Тому, формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК
України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Посилання відповідача на те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на день подання позову, не ґрунтується на нормах матеріального права.
Натомість стягнення судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, повною мірою відповідає приписам частини другої статті 533 ЦК України.
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
З урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду з метою забезпечення єдності практики вважає, що наявні підстави для відступу від висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2018 року у справі № 916/1435/17 та постанові Верховного Суду України від 21 червня 2017 року в справі №910/2031/16 щодо стягнення грошової суми у гривнях, яка визначається
еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову.
З огляду на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду в цій постанові, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 11 вересня 2024 року у справі №500/5194/16 можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122118320
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.