16 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за заявою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах і в інтересах малолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису строком на 6 місяців.
За результатами розгляду Верховний Суду складі колегії суддів Касаційного цивільного суду прийняв постанову, в якій зазначив таке.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У статті 8 Конвенції гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Оцінюючи загальну пропорційність будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, потрібно ретельно оцінювати низки факторів.
Зокрема, у цій конкретній ситуації суд повинен керуватися «найкращими інтересами дитини».
У статті 16 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»визначено, що з метою захисту життєво важливих інтересів постраждалих осіб, зокрема постраждалих дітей, попередження повторних випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, забезпечення здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі, надання комплексної та своєчасної допомоги постраждалим особам суб`єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі, обліку випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, координації діяльності суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі ,ведеться Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, до якого вносяться відомості окремо за кожним випадком насильства. Суди під час розгляду такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав стосовно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Оскільки заявник не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення насильства стосовно дитини, зокрема того, що вона зверталася до компетентних органів із заявами щодо вирішення цього питання, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви та вважав, що видача обмежувального припису може спричинити розрив сімейних зв`язків і не спрямована на захист «найкращих інтересів дитини».
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від16 квітня 2020 року у справі No 336/992/18 (провадження No61-43878св18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88857181