Відповідно до частини третьої статті 1312 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Водночас частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Чинними нормами ГПК України, зокрема частиною другою статті 58, регламентовано, що при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто процесуальним законом встановлено, що малозначними є справи, по-перше, визначені такими законом (пункт 1 частини п’ятої статті 12 ГПК України),і по-друге, визнані малозначними судом (пункт 2 частини п’ятої статті12 ГПК України). Така правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 25.06.2018 у справі No 927/5/18.
Отже, Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі No 910/2915/18, від 25.06.2018 у справі No 927/5/18, від 01.06.2018 у справі No 904/7536/17, від 11.10.2018 у справі No 910/6435/18) дотримується позиції, що представництво інтересів учасника справи у малозначних справах може здійснюватися не лише адвокатом, а й іншим законним представником з наданням доказів суду щодо уповноваження такої особи на представництво інтересів учасника справи відповідно до вимог процесуального законодавства.
Наведене є винятком із загального правила прямої дії, встановленого статтями 59, 1312та підпунктом11 пункту 161розділу ХV “Перехідні положення” Конституції України, яким передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 Конституції України здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції – з 1 січня 2019 року.