Вирішуючи спори про право зворотної вимоги, суди мають розрізняти поняття “регрес” та “суброгація”

КГС ВС розглянув касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі – МТСБУ) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі за позовом МТСБУ до Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” про стягнення 100 000 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У грудні 2019 року МТСБ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ “Українська транспортна страхова компанія”) про стягнення
100 000 грн шкоди в порядку регресу. Позовні вимоги МТСБУ мотивовані
виникненням у позивача права регресної вимоги до ПрАТ “Українська транспортна страхова компанія” внаслідок виплати ним відповідно до покладених на нього Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” повноважень щодо регламентної виплати потерпілому за страховика винної особи, про якого не було відомо позивачу на момент такої виплати, хоча фактично цивільно-правова відповідальність винної в дорожньо-транспортній пригоді особи була застрахована відповідачем. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого позову МТСБУ визначено приписи статті 27, підпункту 38.2.3 пункту 38 статті 38, пункту 41.1 статті 41 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, статей 1166, 1187, 1191 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі No 910/18279/19 у задоволенні позову МТСБУ до ПрАТ “Українська транспортна
страхова компанія” відмовлено.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.06.2020
рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі No 910/18279/19 залишив без змін, погодившись із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову МТСБУ.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, 10.07.2020 МТСБУ
звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного
апеляційного господарського суду від 04.06.2020 та рішення Господарського суду
міста Києва від 20.02.2020 у справі No 910/18279/19, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені
ним позовні вимоги про стягнення 100 000 грн шкоди в порядку регресу.

ОЦІНКА СУДУ

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України “Про обов’язкове
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону, з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічний висновок викладено в пункті 68 постанови ВП ВС від 04.07.2018 у справі No 755/18006/15-ц).

Тож під час розгляду справи не слід ототожнювати правовідносини регресу, регулювання яких здійснюється статтею 1191 ЦК України та статтею 38 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності
власників наземних транспортних засобів”, з правовідносинами суброгації, які регулюються статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону.

Суброгація (від лат. “subrogare” – заміщення, обрання взамін) є одним із видів відступлення права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов’язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов’язанні у межах
виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов’язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора:
до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому
потерпілому в деліктному зобов’язанні, у межах виплаченого йому страхового
відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови
ВП ВС від 04.07.2018 у справі No 755/18006/15-ц).

Під час суброгації нового зобов’язання з відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право
вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких
правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

Водночас регресом (з лат. “regressus” – зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою
про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду.
При регресі основне (деліктне) зобов’язання припиняється та виникає нове
(регресне) зобов’язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала
обов’язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить зі змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно з якими зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов’язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в цьому випадку регресним зобов’язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов’язання шляхом виконання обов’язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов’язанні третьою особою (див. пункти 44–46 постанови ВП ВС від 04.07.2018 у справі No 910/2603/17).

Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після
виконання нею обов’язку боржника і, відповідно, припинення основного
(деліктного) зобов’язання та виникнення нового (регресного) зобов’язання.

Крім того, потрібно враховувати, що моментом початку позовної давності для регресної вимоги страховика згідно з положеннями частини шостої статті 261
ЦК України є день виконання основного зобов’язання і фактично день припинення цього зобов’язання належним виконанням – день проведення
страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому
в деліктному зобов’язанні). Такий висновок викладено в постанові Верховного
Суду України від 05.04.2017 у справі No 6-2806цс16).

Водночас за статтею 262 ЦК України заміна сторін у зобов’язанні не змінює
порядку обчислення та перебігу позовної давності. При суброгації деліктне
зобов’язання не припиняється, змінюється лише одна із сторін такого зобов’язання – кредитор (аналогічної позиції дотримується ВП ВС у постанові
від 04.07.2018 у справі No 910/2603/17).

Тому в разі суброгації перебіг строку позовної давності починається від дня
настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги до страховика
переходять усі права, які мав страхувальник. Зокрема, це стосується і права
на подання позову, у тому числі щодо часу виникнення права на позов – з моменту ДТП, в результаті якого заподіяно шкоду (висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі No 521/16989/13-ц).

Отже при суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі – з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування (аналогічний висновок викладений постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі No 199/1848/16, від 27.12.2018 у справі No 373/2348/16-ц, від 10.01.2019 у справі No 200/13392/13-ц).

КГС ВС наголошує на тому, що вирішуючи спори про право зворотної вимоги, суди мають розрізняти поняття “регрес” та “суброгація”.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує питання про те, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись із позовом до суду, МТСБУ обґрунтував наявність у нього права на стягнення шкоди в порядку регресу із посиланням на приписи статі 41 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності
власників наземних транспортних засобів”, зазначивши про здійснення ним
регламентної виплати потерпілій у ДТП особі за страховика винної особи,
цивільно-правова відповідальність якої в ДТП була застрахована відповідачем.

Правовий статус МТСБУ визначено в Законі України “Про обов’язкове
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Так, за пунктом 39.1 статті 39 цього Закону МТСБУ є єдиним об’єднанням страховиків, які здійснюють обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов’язкове
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ в межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Отже, у спірних правовідносинах позивач не є страховиком потерпілої особи (власника пошкодженого транспортного засобу “Volkswagen”) за договором
добровільного страхування, а регламентна виплата, яку здійснило МТСБУ цій
особі, припинила деліктне зобов’язання між власником транспортного засобу
“УРАЛ 375” та власником транспортного засобу “Volkswagen”.

Правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, не є суброгацією, і тому висновки судів попередніх інстанцій щодо поширення на ці правовідносини
положень підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України “Про обов’язкове
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є помилковими та зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 22.10.2020 у справі No 910/18279/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/92556212.