Визначення місця проживання дитини з одним з батьків після 24.02.2022: про нові виклики розповіла адвокат Світлана Савицька

Світлана Савицька, адвокат, кандидат юридичних наук, заступник Голови Комітету з сімейного права НААУ, провела у Вищій школі адвокатури НААУ захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Визначення місця проживання дитини з одним з батьків після 24.02.2022: нові виклики».

На початку вебінару лектор зауважила, що останні 10 років спори про визначення місця проживання дітей є досить актуальними. За цей час відбулось переосмислення ролі батька і матері в житті дитини. Перші десятиліття незалежності Україна жила за принципом: «всемірна охорона інтересів матері і дітей», тому при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини з одним із батьків суди постановляли рішення на користь матерів.

У ті часи в судовій та позасудовій практиці посилалися на принцип 6 Декларації прав дитини, яким проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєї матір’ю.

Принцип рівності прав та обов’язків батьків щодо дитини закріплений у ст. 24 Конституції України та ст. 141 Сімейного кодексу України. Відповідно законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Поруч з цим слід враховувати, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об’єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Світлана Савицька зазначила, що війна в Україні, що розпочалася 24.02.2022, кардинально змінила фактичні підстави для розгляду і вирішення таких справ. Причинами звернення до суду з позовними вимогами про визначення місця проживання дитини протягом останнього часу є такі:

  • 1. Необхідність підтвердження розподілу батьківських обов’язків стосовно дитини, яка з одним із батьків перебуває за кордоном з 24.02.2022 під тимчасовим прихистком;
  • 2. Відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами (призовники, які мають: дитину (дітей) віком до 18 років, яку (яких) виховують самостійно; дитину віком до трьох років; двох і більше дітей);
  • 3. Звільнення з військової служби (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років);
  • 4. Амбіції, образи, стрес, депресія…;
  • 5. Дійсний спір між батьками.

Лектор наголосила, що спори між батьками про визначення місця проживання дитини з одним із них, відповідно до норм сімейного, процесуального законодавства та норм міжнародного права, вирішуються, в першу чергу, із врахуваннямпринципу змагальності, з дотриманням найкращих інтересів дитини.

У постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Верховний Суд у Постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210СВ20) визначив базові елементи, які підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме:

  • (а) погляди дитини,
  • (б) індивідуальність дитини,
  • (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин,
  • (г) піклування, захист і безпека дитини,
  • (ґ) вразливе положення,
  • (д) право дитини на здоров’я,
  • (е) право дитини на освіту.

При вирішенні цієї категорії справ також підлягають врахуванню:

  • (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто;
  • (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому;
  • (3) бажання батьків бути опікунами;
  • (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів;
  • (5) бажання дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти:

  • по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною;
  • по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

При розгляді справи № 127/12587/22 Верховний Суд також брав до уваги введення в України воєнного стану та питання безпеки для дітей. Оцінивши в сукупності всі обставини справи, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про визначення місця проживання дітей з батьком в Україні (діти проживають в Швейцарії з матір’ю).

У постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20 Верховний Суд вказав, що з огляду на введення воєнного стану в Україні, при вирішенні спорів, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя. Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову батькові у позові, пославшись на те, що суд апеляційної інстанції врахував інтереси дитини, її думку (небажання повертатися в Україну), а також безпеку проживання дитини з матір’ю на території Румунії.

Таким чином, лектор підсумувала, що серед інших обставин, що мають істотне значення, судам слід досліджувати безпекову ситуацію та обмеження, пов’язані із проведенням бойових дій та їх наслідками. При цьому сам факт запровадження на території України воєнного стану не є достатньою підставою для визначення місця проживання дитини з одним із батьків, зокрема з тим, який проживає за межами України.

Звернула увагу Світлана Савицька, що питання визначення місця проживання дитини має розглядатись виключно судами країни, в якій дитина мала місце постійного проживання. Тобто, юрисдикція з вирішення такого спору слідує за місцем проживання дитини, що забезпечує визначеність для сторін, і може, таким чином, сприяти недопущенню спроб пошуку «зручного суду».

Звичайне місце проживання підтверджується відвідуванням дошкільного навчального закладу-садка, школи, різноманітних гуртків. За результатами встановлення таких обставин за дитиною здійснюється медичний догляд, у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв`язки та інші факти, які свідчать, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним і місцем проживання своєї родини, тощо.

У Постанові ВС від 17.08.2022 у справі № 613/1185/19 Верховний Суд констатує, що звичайне місце проживання дитини варто розуміти як таке місце, існування якого доводить певний ступінь прив’язаності дитини до соціального та сімейного її оточення.

З цією метою необхідно враховувати, зокрема, тривалість, регулярність, умови і причини перебування дитини і сім`ї в тій чи іншій державі, місце та умови відвідування освітніх закладів, знання мови, соціальні та сімейні відносини дитини у такій державі.

Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.