11 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа – Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві про визнання правочину недійсним.
Судами встановлено, що 15 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним
інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання
споживчого кредиту, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті.
На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2008 року ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1.
На забезпечення виконання зобов’язання за договором про надання споживчого кредиту 15 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.
11 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу No 4 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки.
21 березня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» направив позивачу повідомлення про анулювання боргу, з якого вбачається, що 25 листопада 2015 року позивачу
направлене повідомлення про анулювання боргу, повідомлено, що 27 лютого
2015 року ТОВ «Кей-Колект» прийнято рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості.
У повідомленні від 21 березня 2016 року додатково повідомлено, що відповідач
прийняв рішення про анулювання боргу позивача у зв’язку з реалізацією ТОВ «Кей-Колект» права на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання
зазначеного кредитного договору.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним повідомлення від 21 березня 2016 року, позивач вважала, що відповідач не мав права вчиняти такий правочин без ліцензії на здійснення валютних операцій.
Рішення районного суду скасовано постановою апеляційного суду, у задоволені позову відмовлено з огляду на те, що оскаржуване повідомлення не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, не спрямоване на набуття, зміну
або припинення цивільних прав та обов’язків, а має інформаційний характер щодо прийняття ТОВ «Кей-Колект» рішення про анулювання боргу з зазначенням підстав його прийняття. Обраний позивачем спосіб захисту її прав шляхом визнання недійсним повідомлення про анулювання боргу не є ефективним способом, який міг би відновити порушене право або інтерес позивача. Визнання недійсним повідомлення про анулювання боргу не відповідає засадам презумпції правомірності правочину.
Верховний Суд постанову апеляційного суду залишив без змін, з огляду на таке.
У справі, що переглядалась, ОСОБА_1 просила визнати недійсним повідомлення від 21 березня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» про анулювання її боргу.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до статті 605 ЦК України зобов’язання припиняється внаслідок
звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Аналіз змісту статті 605 ЦК України свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов’язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом прощення боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості
укласти договір про прощення боргу.
У справі, що переглядалася, прощення боргу втілене в односторонньому правочині кредитора. Недійсність такого одностороннього правочину законом прямо не встановлена, а тому в аспекті положень частини першої статті 204 ЦК України такий правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто його може бути оспорено лише в судовому порядку і належним способом захисту в такому разі має бути визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).
Спроба позивача використати такий спосіб захисту, як визнання недійсним
повідомлення про анулювання боргу, не відповідає засадам презумпції правомірності правочину.
Вимог щодо визнання недійсним правочину про прощення боргу, який прийнятий ТОВ «Кей-Колект» 27 лютого 2015 року, позивач не заявляла.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним
повідомлення від 21 березня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі No 758/2990/17 (провадження No 61-6756св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108360663.