З ухвалою про закриття провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, цивільний позов залишається без розгляду, а не вирішується по суті

У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за ухвалою місцевого суду ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК на підставі ст. 46 КК у зв’язку з примиренням його з потерпілим, а кримінальне провадження щодо нього закрито (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК). Постановлено цивільний позов Державної екологічної інспекції, якій належить автомобіль, пошкоджений внаслідок ДТП, до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, залишити без розгляду.

Апеляційний суд залишив без зміни ухвалу місцевого суду.

Позиці ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів визнала необґрунтованими доводи у касаційній скарзі прокурора, який стверджує, що судом першої інстанції безпідставно застосовано положення ст. 46 КК, оскільки ним не відшкодовано шкоду, завдану Державній екологічній інспекції, якій належить автомобіль, пошкоджений внаслідок ДТ.

Ураховуючи положення ст. 46 КК, ч. 1 ст. 285, ч. 4 ст. 2 86 КПК, та як випливає з матеріалів справи, під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК сторона захисту звернулася до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням останнього з потерпілою. При цьому до клопотання захисник долучив заяву ОСОБА_3 про те, що їй повністю відшкодовано завдану шкоду, вона не має до ОСОБА_1 претензій матеріального та морального характеру і просить звільнити його від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні вперше необережного нетяжкого злочину, примирився з потерпілою та повністю
відшкодував їй завдані збитки, місцевий суд (з яким обґрунтовано погодився й суд апеляційної інстанції) за результатами розгляду клопотання захисника звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК на підставі ст. 46 КК (у зв’язку з примиренням його з потерпілою), а кримінальне провадження закрив.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням судових інстанцій, оскільки воно
відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в касаційних скаргах прокурора та цивільного позивача щодо
незастосовності до ОСОБА_1 положень ст. 46 КК, оскільки ним не відшкодовано
шкоду, завдану Державній екологічній інспекції, якій належав автомобіль,
пошкоджений у ДТП, є неприйнятними з таких підстав.

За змістом ст. 46 КК передумовою цього виду звільнення від кримінальної
відповідальності є вчинення особою вперше кримінального проступку або
необережного нетяжкого злочину. Особливістю такого проступку або злочину в цьому випадку є обов’язкова наявність потерпілого, тобто особи, якій завдано моральної, фізичної або майнової шкоди і яка визнана потерпілим відповідно до ст. 55 КПК. Підставами (умовами) для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК є наявність двох складових, взятих у своїй єдності: це примирення особи, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, з потерпілим від цього кримінального правопорушення; відшкодування зазначеною особою завданих нею збитків або усунення заподіяної шкоди.

Примирення винної особи з потерпілим – це акт прощення ним цієї особи в результаті вільного волевиявлення. Внаслідок такого примирення потерпілий не наполягає на притягненні до кримінальної відповідальності винної особи, а остання відшкодовує завдані нею збитки або усуває заподіяну шкоду. При цьому
саме потерпіла особа в даному випадку пропонує конкретні форми та механізм
такого відшкодування або усунення. Якщо ж потерпілий незадоволений відшкодуванням, то застосування ст. 46 КК є неможливим.

Таким чином, законодавець у ст. 46 КК передбачив обов’язкову підставу (умову) для застосування цього виду звільнення від кримінальної відповідальності – це відшкодування винуватим потерпілому завданих ним внаслідок вчинення
кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину збитків або усунення заподіяної шкоди. У провадженні, що розглядається, це потерпіла ОСОБА_3, якій ОСОБА_1 у повному обсязі і відшкодовано завдану шкоду.

Колегія суддів погоджується і з рішеннями судових інстанцій щодо залишення без розгляду цивільного позову Державної екологічної інспекції до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Закриття кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов’язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Водночас у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК, згідно з якими
вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі
ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування
примусових заходів медичного або виховного характеру. У такому випадку суд
залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов
повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Отже, доводи в касаційній скарзі цивільного позивача щодо помилковості рішень судових інстанцій про залишення цивільного позову без розгляду позбавлені підстав.

Доводи цивільного позивача в касаційній скарзі щодо недослідження
апеляційним судом наданих ним доказів на підтвердження факту заподіяння
матеріальних збитків кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_1, є неприйнятними.

Заявлений Державною екологічною інспекцією до ОСОБА_1 цивільний позов
місцевим судом залишений без розгляду. Погодившись із таким рішенням за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд не мав процесуальних
повноважень досліджувати надані позивачем докази, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що у справі правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та не встановлено
істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

Детальніше з текстом постанови ВС від 10.07.2021 у справі No 161/694/20 (провадження No 51-811км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99009862