Голова Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України, завідувач кафедри медичного права Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Ірина Сенюта взяла участь як залучений учасник конституційного провадження та готувала науково-практичні висновки щодо конституційності Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (далі – Закон №2168-VIII).
Закон №2168-VIII звузив зміст та обсяг права, гарантованого ст. 49 Конституції України. З огляду на формулювання конституційної норми, її тлумачення Конституційним Судом України, можна твердити, що Закон №2168-VIII таки обмежує зміст та обсяг права на безоплатну медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я.
Вважаємо, що п. 6 ст. 4 Закону №2168-VIII створює нормативну умову для порушення сутності права на медичну допомогу на конституційній гарантії безоплатності. Тобто не лише в гарантованих межах здійснюється оплата з публічних коштів як обмеження права, а й Закон №2168-VIII допускає звуження програми медичних гарантій у випадках, установлених законом, що впливає на сутність (звуження програми медичних гарантій не допускається, крім випадків, встановлених законом).
Конституція України – оберіг і гарант ключових конституційних цінностей, якими є верховенство права з осердям прав людини, демократії і людської гідності, що слугують утвердженню України в Європейській родині. Саме на Конституційний Суд України покладено високу місію встановлення конституційності, зокрема Закону №2168-VIII, що здійснюватиметься крізь призму Основного Закону України, аби з’ясувати наявність чи відсутність «рефракції», що дозволить визначити чи напрям руху медичної реформи в Україні є конституційним.
Відтак, завдання конституційного контролю — це просування цінностей і прав людини, вміщених у Конституції України. Саме за допомогою конституційного контролю окреслених положень Закону №2168-VIII можна буде попередити примноження обмежень конституційного права, гарантованого у ст. 49 Основного Закону держави, та усунути вплив на його сутність, а отже, утвердити принцип верховенства права і людину та її блага як вінець Конституції України.