КГС ВС розглянув касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки,
торгівлі та сільського господарства України на постанову Центрального
апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та ухвалу Господарського
суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 у справі No 904/5628/19 про
банкрутство АТ «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут
гірничорудного машинобудування з дослідним заводом» і прийняв постанову,
в якій зазначив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019
відкрито провадження у справі за заявою ТОВ “ТЕРРА-ІНКОГНІТО” про визнання
банкрутом АТ “Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут
гірничорудного машинобудування з дослідним заводом”, визнано грошові
вимоги ТОВ “ТЕРРА-ІНКОГНІТО” на суму 4 535 218,00 грн, введено мораторій
на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном
боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого
Ратинську С. В.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020
ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 залишено
без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Міністерство
розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України звернулося
до КГС ВС із касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та постановити
ухвалу, якою у відкритті провадження у справі відмовити.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, доводи касаційної скарги полягали у передчасності відкриття провадження у справі, оскільки у боржника, на думку скаржника, було достатньо коштів для погашення кредиторської заборгованості, та необґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, який є об’єктом права державної власності та включений до переліку об’єктів, що не підлягають приватизації, у зв’язку з неможливістю його завершення із застосуванням спеціальних процедур банкрутства – санації чи ліквідації протягом трьох років з дня набрання чинності Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”.
ОЦІНКА СУДУ
КГС ВС, залишаючи судові рішення без змін, зазначив таке.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах
про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами
України.
За частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських
судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої
процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з додатком 2 до Закону України “Про перелік об’єктів права
державної власності, що не підлягають приватизації” до зазначеного переліку
включено, зокрема, АТ “Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом”, 100 % акцій якого належать державі в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
20.10.2019 набув чинності Закон України “Про визнання таким, що втратив
чинність, Закону України “Про перелік об’єктів права державної власності,
що не підлягають приватизації”, в пункті 2 розділу III “Прикінцеві та перехідні
положення” якого визначено, що у справах про банкрутство державних
підприємств не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні
у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні,
модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова
процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом
трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Тобто зазначеною нормою Закону щодо боржника, включеного до переліку
об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, встановлено
обмеження в застосуванні процедур санації чи ліквідації за винятком процедури
санації щодо боржника, який належить до державних підприємств, які задіяні
у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні,
модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, а також
винятком щодо процедури ліквідації – за умови здійснення ліквідації боржника
за рішенням власника.
Ураховуючи викладене, КГС ВС погодився з доводами касаційної
скарги про встановлені щодо боржника – об’єкта права державної власності,
що не підлягає приватизації, обмеження в застосуванні процедур санації
чи ліквідації.
Водночас ані положення вищенаведеного Закону України “Про визнання
таким, що втратив чинність, Закону України “Про перелік об’єктів права
державної власності, що не підлягають приватизації”, ані положення КУзПБ
не містять заборони (за наявності підстав) щодо відкриття провадження
у справі про банкрутство підприємств – об’єктів права державної власності,
що не підлягають приватизації, та введення судової процедури розпорядження
майном боржника.
Суд відхилив доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості відкриття
провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення
із застосування санації чи ліквідації з огляду на відсутність обмежень щодо
відкриття провадження у справі боржника, 100 % акцій якого належать державі,
та закріплений нормами КУзПБ пріоритет відновлення платоспроможності
боржника над його ліквідацією, оскільки такий пріоритет має на меті окрім
задоволення вимог кредиторів також збереження сформованих та повноцінно
функціонуючих суб’єктів господарювання і, як наслідок, збереження робочих
місць тощо.
КГС ВС зазначив, що встановлення нормами КУзПБ судового контролю за процесом задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном
гарантує дотримання прав як кредиторів, так і боржника задля надання йому
можливості погасити вимоги кредиторів у процедурі розпорядження майном,
досягнення процесуальної економії та запобігання повторному (неодноразовому) відкриттю провадження у справі про банкрутство боржника.
За відсутності такого контролю з боку суду в межах справи про банкрутство
з підстав, зокрема, закриття провадження у справі про банкрутство кредитори
(окремі кредитори) мають ризики незадоволення їх вимог повністю або частково внаслідок збільшення та накопичення заборгованості боржника (через припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів тощо – частина восьма статті 41 КУзПБ) або внаслідок недобросовісної поведінки боржника – задоволення ним на власний розсуд (за власно визначеним пріоритетом) вимог окремих (окремого) кредитора, що не відбувається за умови судового контролю під час одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство.
Водночас у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство підприємств, які є об’єктами права державної власності та включені до переліку об’єктів, що не підлягають приватизації, до яких належить боржник у справі, неможливості завершення провадження із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд може застосувати загальні процесуальні
норми з метою забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного
строку незалежним та безстороннім судом, гарантування правової певності
кредиторів, забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час
судового провадження.
Правова позиція щодо можливості закриття судами провадження у справах про банкрутство юридичних осіб – підприємств, які є об’єктами державної власності та включені до переліку об’єктів, що не підлягають приватизації, наведена в постанові ВС у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 10.12.2019 у справі No 906/1290/15, постанові КГС ВС від 07.10.2020 у справі No 917/1230/15.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 11.11.2020 у справі No 904/5628/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93005985.