Законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном залежно від того, чи мають право на користування ним інші особи

08 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 зазначала про те, що на час
укладення її матір’ю ОСОБА_4 оспорюваного договору вона, її неповнолітній син
ОСОБА_1 та інші члени сім`ї мешкали в будинку, що був предметом продажу за договором купівлі-продажу. Новий власник ОСОБА_3 змусив їх виселитися з будинку, тому вона та її син фактично позбавлені права користування ним.
Зазначала, що договір купівлі-продажу вчинено без дозволу органу опіки та піклування, що позбавляє неповнолітнього ОСОБА_1 права на проживання в житловому будинку, який для нього був єдиним постійним місцем проживання
від народження, тому просила визнати його недійсним з підстав, передбачених
статтею 203 ЦК України.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного
суду, у задоволенні позову відмовлено у зв’язку з тим, що права та інтереси
неповнолітнього ОСОБА_1 вчиненням спірних договорів купівлі-продажу житлового будинку не були порушені.

Верховний Суд залишив без змін судові рішення з огляду на таке.

Системний аналіз статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту
бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 17 Закону України «Про охорону
дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу
опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке
або право користування яким, у разі використання його як житла, має дитина,
надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.

Законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника
на розпорядження майном залежно від того, чи мають право на користування
ним інші особи, зокрема малолітні, якщо власник не є їх батьком (матір’ю)
або ж особою, яка замінює останніх.

Установивши, що ОСОБА_4 є бабою неповнолітнього ОСОБА_1, який мешкав
у спірному будинку, врахувавши, що права та інтереси неповнолітньої ОСОБА_1
вчиненням оспорюваних правочинів не порушені, дійшли правильних висновків
про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_4 вправі розпоряджатися
належним їй на праві власності майном без попереднього дозволу органу опіки
та піклування.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі No 607/8145/18 (провадження No 61-6249св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97565680