Згідно з ч. 3 ст. 78 КК можливість застосування статей 71, 72 КК не залежить від виду кримінального правопорушення та від форми вини

Приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов’язком суду, який призначає покарання за сукупністю вироків. У разі вчинення засудженим нового злочину у період іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням невідбутою частиною покарання слід вважати раніше призначене покарання в його повному обсязі, за винятком строку попереднього ув’язнення.

Обставини справи: за вироком місцевого суду від 07.02.2019 ОСОБА_1 було
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та звільнено на підставі статей 75, 76 КК від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. Протягом іспитового строку ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду від 25.09.2020 ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК (в редакції станом на 26.06.2019) до покарання у виді штрафу в розмірі 300 НМДГ. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків остаточно призначено покарання ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 300 НМДГ, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки та у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК постановлено виконувати самостійно покарання за вироком місцевого суду від 07.02.2019, яким ОСОБА_1 був засудженим за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та звільненим
на підставі статей 75, 76 КК від відбування призначеного покарання з іспитовим
терміном 1 рік, а також покарання у виді штрафу в сумі 300 НМДГ, що призначено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК.

За ухвалою апеляційного суду від 22.02.2021 вирок місцевого суду від 25.09.2020 щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінено. Визначено вважати його засудженим за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 300 НМДГ, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі статей 71, 72 КК покарання, призначене за цим вироком у виді
штрафу в розмірі 300 НМДГ, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки та покарання, призначене за вироком місцевого суду від 07.02.2019 у виді позбавлення волі строком на 5 років, від відбування якого ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК звільнено з випробуванням з іспитовим терміном 1 рік, постановлено виконувати самостійно. Цією ж ухвалою виключено з мотивувальної частини вироку місцевого суду від 25.09.2020 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК посилання на обставину, яка відповідно до ст. 67 КК обтяжує покарання, — рецидив злочинів.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, хоча і задовольнив апеляційну
скаргу прокурора частково, але доводи прокурора про порушення місцевим судом вимог ст. 71 КК при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю вироків належно не перевірив та не навів докладних мотивів для їх спростування.

Положеннями ч. 3 ст. 78 КК встановлено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК. При цьому факт вчинення особою під час іспитового строку нового кримінального правопорушення (проступку — за ч. 1 ст. 286 КК (в редакції після 01.07.2020) чи злочину за тією ж ч. 1 ст. 286 КК (у редакції до 01.07.2020) вказує на те, що засудженим не було дотримано умов для прийняття рішення про його звільнення судом від призначеного покарання після закінчення іспитового строку на підставі ч. 1 ст. 78КК.

Разом з цим, положення ч. 3 ст. 78 КК не ставлять можливість застосування
положень статей 71, 72 КК у залежність ані від виду кримінального правопорушення (злочин чи кримінальний проступок), ані від форми вини (вчиненого умисно чи з необережності). Ці положення носять імперативний характер і не ставлять вирішення цього питання на розсуд суду (не є сферою дискреційних повноважень суду).

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 71 КК, приєднання невідбутої частини покарання,
призначеного за попереднім вироком, є обов’язком суду, який призначає покарання за сукупністю вироків. У разі вчинення нового злочину у період іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням невідбутою частиною покарання є раніше призначене покарання в його повному обсязі, за винятком строку попереднього ув’язнення.

Положення ч. 3 ст. 72 КК не тільки не виключають можливості застосування
положень статей 70, 71 КК щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст. 72 КК передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання та призначаючи йому остаточне
покарання на підставі ст. 71 КК, цих вимог закону не дотримався. З матеріалів
кримінального провадження вбачається, що згідно з вироком місцевого суду від 07.02.2019 ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільнений на підставі статей 75, 76 КК
від відбування призначеного за цим вироком покарання з іспитовим терміном 1 рік. 26.06.2019, тобто в період іспитового строку, встановленого вироком місцевого суду від 07.02.2019, ОСОБА_1 вчинив новий злочин, за який його засуджено в цьому кримінальному провадженні.

Суд апеляційної інстанції в порушення приписів ч. 1 ст. 71 КК не призначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком.

Детальніше з текстом постанови ВС від 17.08.2021 у справі No 185/10985/19 (провадження No 51-2582км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99088474