Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
виправданого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 03 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210000000347, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бобулинці Бучацького району Тернопільської області, який проживає та зареєстрований у АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, і
ВСТАНОВИВ:
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України за відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення та виправдано.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
Як зазначено у вироку суду, орган досудового розслідування встановив, що 21 лютого 2019 року ОСОБА_9 звернувся із заявою до міського голови м. Тернополя ОСОБА_10 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0997 га для обслуговування (будівництва) житлового будинку на АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 402351 від 21 лютого 2019 року).
Земельна ділянка, щодо якої ОСОБА_9 подав заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та надалі – про затвердження проекту землеустрою, розташована та сформована в межах земель, що належать згідно з генеральним планом м. Тернополя та планом зонування території м. Тернополя, затвердженими відповідними рішеннями Тернопільської міської ради, до зони змішаної багатоквартирної житлової забудови і громадської забудови Ж-3, стосовно якої визначено переважні види використання, супутні види дозволеного використання та допустимі види використання, що потребують спеціальних погоджень, якими не передбачено індивідуального житлового будівництва.
ОСОБА_6 , будучи службовою особою згідно зі ст. 18 КК України, перебуваючи на посаді начальника управління, погодив (завізував) проект рішення Тернопільської міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0997 га за вказаною вище адресою ОСОБА_9 », розроблений відділом земельних ресурсів Тернопільської міської ради, шляхом проставлення власного підпису та власноруч зазначених зауважень щодо зони Ж-3 і невідповідності містобудівній документації («зона Ж-3, не передбачено містобудівною документацією»).
Зазначений проект рішення включено в порядок денний на розгляд 33 сесії Тернопільської міської ради сьомого скликання від 05 квітня 2019 року, який підтримано більшістю депутатів Тернопільської міської ради від загального складу, рішенню від 05 квітня 2019 року присвоєно номер 7/33/68 під назвою «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0997 га за адресою:АДРЕСА_4 ОСОБА_9.».
Згодом на підставі вказаного рішення Тернопільської міської ради та завдання на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_9 від 15 квітня 2019 року (договір на проведення робіт із землеустрою від 15 квітня 2019 року № РСЖ-бн), КП «Земельно-кадастрове бюро» Тернопільської міської ради розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6110100000:12:012:0042), цільове призначення (до відведення) – землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність чи користування громадянам чи юридичним особам до відведення), категорія земель – землі житлової та громадської забудови, цільове призначення (запропоноване проектом) – для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадських споруд та будівель.
КП «Земельно-кадастрове бюро» Тернопільської міської ради в особі ОСОБА_11 звернулося із заявою від 23 квітня 2019 року до начальника управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради ОСОБА_6 про видачу висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки (вх. №971/14 від 23 квітня 2019 року).
08 травня 2019 року ОСОБА_6 як начальник управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради у приміщенні службового кабінету АДРЕСА_3 ) здійснив погодження проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки – видав висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 1042/14, який був підготовлений не встановленою слідством особою шляхом його власноручного підписання та проставлення відтиску круглої печатки управління.
Проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки згідно зі ст. 186 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) погоджено відповідно до висновку Головного управління Держгеокадастру в Сумській області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20 травня 2019 року № 4424/82-19.
Надалі ОСОБА_9 10 травня 2019 року звернувся із заявою на адресу міського голови м. Тернополя ОСОБА_10 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0997 га для обслуговування (будівництва) житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 448313 від 10 травня 2019 року).
Указаний проєкт рішення включено до порядку денного на розгляд тридцять п`ятої сесії Тернопільської міської ради сьомого скликання від 05 квітня 2019 року, який підтримано більшістю депутатів Тернопільської міської ради від загального складу, рішенню від 06 червня 2019 року під назвою «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0997 га за адресою АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_9 », присвоєно номер 7/35/162.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 05 липня 2019 року на підставі рішення Тернопільської міської ради № 7/35/162 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:12:012:0042 по АДРЕСА_2 із цільовим призначенням «для обслуговування (будівництва) житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)».
Згідно з висновками експертів за результатами проведення комплексної експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи від 09 червня 2020 року № 646/647/648/200-22 орієнтовна ринкова вартість вказаної вище земельної ділянки становить 1 305 770 грн (1359,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що згідно з п. 4 примітки до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.
Враховуючи викладене, органом досудового розслідування згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме в неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 03 листопада 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора – без задоволення.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що матеріали погодження проекту землеустрою є складовою проекту землеустрою. Стверджує, що ОСОБА_6 усупереч своєї обізнаності в незаконності виділення земельної ділянки (про що свідчить візування ним проекту рішення від 05 квітня 2019 року № 7/33/68), незважаючи на те, що форма та зміст земельної ділянки не змінилася, а зміни у план зонування м. Тернополя не внесені усупереч земельному законодавству, здійснив погодження проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки та видав висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08 травня 2019 року № 1042/14, який власноруч підписав його із відтиском круглої печатки управління.
Вважає, що відсутність позитивного висновку управління містобудування та архітектури як складового та вирішального документа у проекті землеустрою, унеможливлює його передачу на розгляд депутатському корпусу ради, а тому питання розгляду проекту землеустрою не було б питанням порядку денного депутатів Тернопільської міської ради.
Не погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій про те, що в діях обвинуваченого відсутня об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, оскільки в його повноваження не входило прийняття рішення про виділення земельної ділянки, що є виключною компетенцією депутатів Тернопільської міської ради.
Вважає, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, допустив порушення ст. 419 КПК України, оскільки належним чином не розглянув доводів апеляційної скарги прокурора, умотивованих відповідей не дав на них та не зазначив підстав, з яких визнав їх необґрунтованими.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора.
Виправданий ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги сторони обвинувачення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 1 ст. 370 КПК встановлено вимоги до судових рішень. Зокрема, вони повинні бути законними, обґрунтованими та вмотивованими.
Разом з тим ч. 1 ст. 412 КПК визначає, які саме істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є такими за своєю суттю і тягнуть за собою обов`язкове скасування рішення суду. Йдеться про такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
У цьому кримінальному провадженні наведених положень судом апеляційної інстанції дотримано не було.
У касаційній скарзі сторона обвинувачення не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в діях обвинуваченого відсутня об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення та вважає, що якби ОСОБА_6 не надав позитивного висновку або надав би негативний висновок, то це унеможливило б розгляд питання про затвердження проекту землеустрою депутатами міської ради.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що такі аргументи прокурора заслуговують на увагу.
Зі змісту обвинувального акту убачається, що ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення у тому, що він як службова особа неналежно виконав свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам (ч. 2 ст. 367 КК).
Фактичні обставини інкримінованого діяння полягали у тому, що ОСОБА_6 як начальник Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, знаючи про невідповідність проекту відведення земельної ділянки вимогам земельного законодавства та містобудівній документації (Генеральному плану м. Тернополя, плану зонування території м. Тернополя), всупереч наявним зауваженням погодив цей проект та підписав відповідний висновок від 08 травня 2029 року № 1042/14.
Надалі відбулося формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та присвоєння їй кадастрового номера, після чого на підставі заяви ОСОБА_9 проект землеустрою був затверджений сесією міської ради, що оформлено рішенням від 06 червня 2019 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0997 га за адресою АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_9 » № 7/35/162.
Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, не погодився з пред`явленим обвинуваченням та зазначив, що підписаний ОСОБА_6 висновок від 08 травня 2019 року №1042/14 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не послужив правовою та обов`язковою підставою для прийняття сесією Тернопільської міської ради рішення 06 червня 2019 року щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_9 по АДРЕСА_4 площею 0,0997 га, оскільки це рішення шляхом поіменного голосування приймали депутати на сесії з урахуванням норм законодавства, висновку Постійної комісії міської ради з питань містобудування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також результатів заслуховування розробника проекту рішення по матеріалах, які додані до заяви ОСОБА_9 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Також місцевий суд наголосив на відсутності причинного зв`язку між підписанням ОСОБА_6 висновку від 08 травня 2019 року та вибуттям земельної ділянки із комунальної власності у приватну власність ОСОБА_9 , тобто зробив висновок про те, що діяння ОСОБА_6 не завдало тяжких наслідків.
Під час апеляційного перегляду вироку місцевого суду суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими висновки про відсутність у діях ОСОБА_6 об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.367 КК, а також вказав про відсутність суб`єктивної сторони інкримінованого діяння з посиланням на те, що обвинувачення в частині форми вини є суперечливим.
На переконання колегії суддів Верховного Суду, висновки апеляційного суду про необґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора та залишення її без задоволення є передчасними і потребують ґрунтовнішого правового аналізу, виходячи із положень в тому числі земельного та містобудівного законодавства.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що під час опрацювання проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0997 га за адресою АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_9 » ОСОБА_6 висловив щодо нього свої зауваження та вказав «із зауваж. Зона Ж-3, не передбачено містобуд. документацією» (а. с. 84, Т. 1).
Також негативне візування було здійснено начальником Управління правового забезпечення Тернопільської міської ради ОСОБА_12 із зазначенням «суперечить вимогам Генерального плану».
Попри наявність двох негативних віз керівників профільних управлінь Тернопільською міською радою 05 квітня 2019 року було прийнято рішення №7/33/68, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_9 на виготовлення проекту землеустрою.
08 травня 2019 року ОСОБА_6 підписав та скріпив печаткою очолюваного ним Управління висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а. с. 113, Т. 1). При цьому у графі про цільове призначення земельної ділянки відповідно до плану зонування території м. Тернополя вказав «зона змішаної багатоквартирної забудови та громадської забудови (Ж-3)».
Натомість перед цим позитивним погодженням під час опрацювання проекту рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_6 вважав відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 як присадибної таким, що не відповідає містобудівній документації, оскільки вона розташована в зоні Ж-3, а не Ж-1 чи Ж-2 (внесення дострокових змін до плану зонування території міста, а. с. 265, Т. 1).
Надалі, у тому числі з урахуванням позитивного висновку, виданого ОСОБА_6 , земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, внаслідок чого проект землеустрою було затверджено сесією Тернопільської міської ради рішенням від 06 червня 2019 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0997 га за адресою АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_9 » № 7/35/162 (а. с. 90, Т. 1). Вказаним рішенням земельну ділянку було безоплатно передано у власність ОСОБА_9 , тобто вона вибула із комунальної власності у приватну.
Прокурор звертав увагу суду апеляційної інстанції на висновок експертів за результатами проведеної комплексної експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи Тернопільського відділення Київського науково-дослідчого інституту судових експертиз від 09 червня 2020 року №646/647/648/20-22, згідно з яким:
1) надана на дослідження копія Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земленабувачу ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 6110100000:12:012:0042) за складом та правилами оформлення відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, за змістом – не відповідає ст. 28 Закону України «Про землеустрій», ч. 7 ст. 118 ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, а також ст. 18 та ч. 4 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
2) згідно Генерального плану м. Тернополя територія земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:12:012:0042 відноситься до існуючих територій багатоквартирної житлової забудови (але аж ніяк не до існуючих чи проектних територій садибної житлової забудови);
3) згідно плану зонування території м. Тернополя територія земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:12:012:0042 відноситься до змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови Ж-3 (від 4-х до 9-ти поверхів). Отже, земельна ділянка (її цільове призначення) з кадастровим номером 6110100000:12:012:0042 – не відповідає генеральному плану м. Тернополя та плану зонування території м. Тернопіль;
4) орієнтована вартість земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:12:012:0042 загальною площею 0,0997 га в АДРЕСА_2 станом на день проведення обстеження становить 1 305 770 грн.
Таким чином суд апеляційної інстанції не перевірив вказаний довід прокурора щодо невідповідності земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_9 для індивідуального будівництва в межах безоплатної приватизації, містобудівній документації м. Тернополя. Під час судового розгляду цей факт не заперечував і сам ОСОБА_6 .
За обставин розглядуваного кримінального провадження ключовим питанням для встановлення ознак інкримінованого складу кримінального правопорушення є встановлення того, чи сприяло надання позитивного висновку ОСОБА_6 08 травня 2019 року державній реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, яке регулюється відповідним профільним законодавством, та наступному вибуттю її із земель комунальної власності.
Згідно із положеннями ст. 79-1 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виготовлення проекту землеустрою): формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1); формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (абз. 1 ч. 2); сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч. 3); земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 4).
Відтак земельна ділянка стає об`єктом цивільних прав з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки – внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Поряд з цим п. 107 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17 жовтня 2012 року № 1051 передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Наведені норми дають підстави для висновку про те, що присвоєння земельній ділянці кадастрового номера відбувається, зокрема після погодження відповідної документації із землеустрою уповноваженими суб`єктами.
Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом (ст. 30 Закону України «Про землеустрій»).
Чинною на момент виготовлення проекту землеустрою ст. 186 -1 Земельного кодексу України було регламентовано, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, – до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, – до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (ч. 2).
Також ч. 5 вказаної статті було передбачено, що органи, зазначені в частинах першій – третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1 ЗК України).
З аналізу матеріалів цього кримінального провадження убачається, що ОСОБА_6 як головному архітектору м. Тернополя було відомо про невідповідність відведеної у власність ОСОБА_9 земельної ділянки містобудівній документації. Адже під час опрацювання проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0997 га за адресою АДРЕСА_4 гр. ОСОБА_9 » ОСОБА_6 висловив щодо нього свої зауваження та вказав «із зауваж. Зона Ж-3, не передбачено містобуд. документацією». Проте надалі його висновок від 08 травня 2019 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення тієї ж земельної ділянки був позитивним.
Суду належить з`ясувати, що спричинило зміну позиції головного архітектора міста з негативного висновку на позитивний з урахуванням того, що будь-яке рішення сесії міської ради не має наперед визначеного впливу на висновки структурних підрозділів ради чи окремих посадових осіб, які вони надають в межах своєї компетенції. Навпаки обов`язком кожної посадової особи є надання висновку, який враховує норми чинного законодавства чи місцеві локальні акти з тією метою, щоб вказати депутатам, які будуть ухвалювати певні рішення, на відповідність чи невідповідність певного документа (чи його проекту), який погоджується, законодавству України.
Тож суд наголошує, що цілком очевидним є той факт, що якщо посадова особа наділена обов`язком перевіряти, погоджувати у встановленому законом порядку певну документацію, то її висновок може бути як позитивним, так і негативним. І жодне рішення колегіальних органів, в тому числі міської ради, не є наперед визначеною вказівкою чи імперативом для тої посадової особи, яка погоджуючи документи, діє в межах своєї компетенції. У протилежному випадку взагалі відпала б потреба у будь-якому погодженні і такий висновок посадовця не мав би юридичного значення, що вочевидь є помилковим.
У цьому провадженні ОСОБА_6 , діючи в межах своєї компетенції, міг як погодити (за наявності для цього підстав), так і відмовити (у разі невідповідності законодавству, містобудівній документації тощо) у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, однак цим не скористався.
Виправданий погодив проект землеустрою 08 травня 2019 року, тобто вчинив юридично-значиму дію, внаслідок чого відбулася державна реєстрація у Державному земельному кадастрі, а земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер і вона набула статусу об`єкта цивільних прав.
Тобто погодження ОСОБА_6 проекту землеустрою було однією із обов`язкових законодавчих передумов для державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, що потягнуло присвоєння їй кадастрового номера.
Судам належить з`ясувати факт розуміння ОСОБА_6 . відповідності висновку про відведення земельної ділянки ОСОБА_9 містобудівній документації з урахуванням того, що ним було власноручно підписане та скріплене печаткою Управління викопіювання з плану зонування території м. Тернополя, за яким земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,0997 га розміщена у змішаній багатоквартирній житловій забудові та громадській забудові (від 4-х до 9-ти поверхів) Ж-3 (а. с. 116, Т. 1).
Аргументи апеляційного суду про те, що сторона обвинувачення не оскаржила в судовому порядку рішень про виділення земельної ділянки ОСОБА_9 жодним чином не впливають на кримінально-правову оцінку дій особи.
Таким чином, колегією суддів встановлено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв?язку з чим ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК, а тому її потрібно скасувати з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Під час нового апеляційного розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене у цій постанові та ретельно, з використанням наданих процесуальних можливостей, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, відповідно до вимог статей 94, 95, 404, 439 КПК, положень глави 31 КПК, повторно дослідити обставини кримінального провадження та докази у справі, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, надати на ці доводи умотивовані відповіді та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.
Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 03 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.