04 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він, не укладаючи
письмовий договір, перераховував грошові кошти відповідачу для початку спільного бізнесу (придбання товару та інше), проте йому стало відомо про те, що ОСОБА_2, зловживаючи його довірою, заволоділа його грошовими коштами без наміру ведення спільного бізнесу, а отримані кошти витратила на особисті потреби.
Місцевий суд частково задовольнив позов ОСОБА_1 про стягнення з відповідача грошових коштів як безпідставно отриманих.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що кошти позивач перераховував на рахунок
ОСОБА_2 добровільно та без зазначення призначення платежу для ведення спільного бізнесу, придбання товару тощо, тому ці кошти не є отриманими відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України і такими, що підлягають поверненню.
Пізніше місцевий суд задовольнив клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, зокрема арешту квартири та двох автомобілів, мотивувавши це тим, що апеляційний суд відмовив у задоволенні позову і підстав для збереження заходів його забезпечення вже немає.
Апеляційний суд за заявою ОСОБА_1 зупинив провадження у справі про оскарження скасування забезпечення позову до розгляду Верховним Судом судових рішень по суті спору, зазначивши, що підставою для такого скасування стала саме постанова апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, яка оскаржена до касаційної інстанції та дію якої Верховний Суд зупинив до закінчення розгляду справи касаційним судом.
Верховний Суд змінив мотивувальну частину постанови апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, застосувавши доктрину venire contra factumproprium (заборона суперечливої поведінки), та скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі щодо скасування забезпечення позову, передав у цій частині справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд зупинив провадження у справі щодо скасування забезпечення позову на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, яка зобов’язує суд зупинити провадження у разі об’єктивної
неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи – до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Проте тлумачення цього пункту свідчить про те, що зупинення провадження із посиланням на нього можливе до вирішення саме іншої справи. А можливість
зупинення провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України в разі оскарження судових рішень у тій самій справі, яка переглядається,
виключається. Тому апеляційний суд зробив неправильний висновок про наявність підстав для зупинення провадження, і оскаржена ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі No 185/446/18 (провадження No 61- 434св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98881542