Звернення до КДКА із скаргою свідчить про реалізацію особою права та не є поширенням недостовірної інформації

10 червня 2019 року КЦС ВС залишив без змін рішення Новоушицького
районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 10 серпня 2017 року у справі за позовом адвоката про зобов’язання спростувати недостовірну інформацію.

Позивач просив зобов’язати відповідача спростувати недостовірну
інформацію, викладену ним у скарзі про притягнення його до дисциплінарної
відповідальності, що була подана до КДКА Хмельницької області, а саме про те, що він як адвокат підготував позовну заяву в цивільній справі та в порушення пункту договору відмовився представляти його інтереси, надавав йому консультації, під час яких отримав інформацію, яку використав при наданні правової допомоги відповідачу, готував скаргу на дії державного виконавця та перешкоджав виконанню судового рішення про стягнення коштів на його користь шляхом подачі відповідної заяви до КДКА Хмельницької області.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить про те, що позов про спростування
недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі в будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Згідно із частиною першою статті 36 Закону України «Про адвокатуру та
адвокатську діяльність» право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

У разі, якщо особа звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії
адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності та в якій міститься та чи інша інформація, проте яка під час перевірки не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки мала місце реалізація особою права, передбаченого частиною першою статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а не поширення недостовірної інформації.

За схожих обставин Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з Рішенням Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року звернення до
правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Така правова позиція підтверджується рішенням ЄСПЛ у справі «SIRYK v. UKRAINE», No 6428/07, § 37, ЄСПЛ, від 31 березня 2011 року.

Оскільки звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із
заявою (скаргою) свідчить про реалізацію особою права, передбаченого частиною першою статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та не є поширенням недостовірної інформації, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

З текстом постанови Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі No 680/195/17 (провадження No 61-27398св18) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/8231593