Якщо попередній вирок місцевого суду залишився незмінним й ухвалене в ньому рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а за вироком апеляційного суду було прийнято рішення про скасування наступного вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання та призначено покарання, яке він має відбувати реально, що погіршує становище обвинуваченого, то положення ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються. Попередній вирок, за яким засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням, та цей вирок, за яким йому призначено покарання, що належить відбувати реально, слід виконувати самостійно
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суду вироком від 22.10.2019 засудив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді
позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 75 КК ОСОБА_1 та ОСОБА_2
звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Вирок місцевого суду від 08.07.2019, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 – ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі та на підставі статей 75, 76 КК звільнено від відбування призначеного покарання,
ухвалено виконувати самостійно.
Апеляційний суд вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасував у частині призначення покарання та ухвалено призначити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК покарання у виді арешту. Вирок місцевого суду від 08.07.2019 ухвалено виконувати самостійно. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд безпідставно при призначенні покарання не застосував положення ч. 4 ст. 70 КК, у зв’язку з чим неправильно обрав надмірно суворий вид покарання без застосування ст. 75 КК. При цьому, зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки досудовій доповіді органу з питань пробації та обставинам, що пом’якшують покарання — визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків.
Захисник в інтересах засудженого ОСОБА_2 вважає, що апеляційний суд при посиленні покарання не врахував, що з моменту вчинення злочинів минув тривалий проміжок часу, за який ОСОБА_2 не вчиняв нових кримінальних
правопорушень, відшкодував завдані збитки та критично оцінив свою поведінку.
Позиція ККС: залишено без зміни вирок апеляційного суду.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вважає необґрунтованими доводи у касаційній скарзі захисника про незастосування щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК.
Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК, які відповідно до вимог ст. 12 КК є нетяжкими злочинами.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції врахував те, що вони раніше судимі за аналогічні кримінальні правопорушення, характеризуються задовільно, офіційно не працюють, при цьому повністю визнали вину, щиро розкаялися, активно сприяли розкриттю злочинів і добровільно відшкодували завдані збитки, а орган з питань пробації відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у досудовій доповіді не встановив високого рівня ризику їх особистої небезпеки для суспільства. На підставі наведених даних суд першої інстанції дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Водночас, посилаючись на ступінь тяжкості вчинених злочинів, відшкодування
завданих ними збитків потерпілим, а також оцінюючи їхню поведінку у сукупності зі злочинами, за які вони були засуджені за попереднім вироком, суд першої інстанції, дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливе без відбування покарання та звільнив їх від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Вирок місцевого суду від 08.07.2019 було постановлено виконувати самостійно.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дійшов правильного висновку, що суд першої інстанції безпідставно
звільнив засуджених від відбування покарання з випробовуванням, застосувавши до них положення ст. 75 КК, що призвело до неправильного застосування цим судом закону України про кримінальну відповідальність та потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засуджених через м’якість.
На думку касаційного суду, з урахуванням заздалегідь спланованого характеру протиправних дій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх узгодженості та кількості епізодів вчинених кримінальних правопорушень (дев’ять), що свідчить про схильність до вчинення злочинів проти власності, а також ураховуючи значну кількість корисливих злочинів інкримінованих їм за попереднім вироком (36), таке рішення суду апеляційної інстанції про неможливість застосування положень ст. 75 КК та звільнення засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, є законним та обґрунтованим.
Що стосується доводів у касаційних скаргах щодо безпідставного незастосування судом ч. 4 ст. 70 КК при призначенні покарання засудженим, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, дійшовши висновку, що виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неможливе без ізоляції від суспільства та ухваливши свій вирок, яким призначив останнім
покарання, що слід відбувати реально, одночасно ухвалив виконувати самостійно попередній вирок місцевого суду від 08.07.2019, за яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було визнано винуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі
статей 75, 76 КК.
Цей підхід колегія суддів ККС вважає правильним і таким, що узгоджується з висновком ОП від 15.02.2021 у справі No 760/26543/17 (провадження No 51-3600км20).
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені вироком місцевого суду від 08.07.2019, за злочини, вчинені у період з 15.11.2018 по 29.11.2018.
Водночас, вироком місцевого суду від 22.10.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за злочини, вчиненні ними в ніч з 25.11.2018 на 26.11.2018. Тобто
засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили кримінальні правопорушення у даному
провадженні до ухвалення вироку у першому провадженні, де до них було
застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, враховуючи те, що вирок місцевого суду від 08.07.2019 залишився
незмінним і прийняте у ньому рішення про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а за вироком апеляційного суду було прийняте рішення про скасування вироку місцевого суду від 22.10.2019 в частині призначення покарання та призначено ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання, яке вони мають відбувати реально, то положення ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються.
Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано вказав, що попередній вирок стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за яким їх звільнено від відбування покарання з випробуванням, та цей вирок, за яким їм призначено покарання, що належить
відбувати реально, слід виконувати самостійно.
Детальніше з текстом постанови ВС від 08.02.2022 у справі No 673/370/19 (провадження No 51-2521км 21) можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/103371951
.