13 вересня 1902 року у Британії вперше як доказ вини обвинуваченого були використані його відбитки пальців з місця злочину

Криміналістика відіграє важливу роль у розслідуванні тяжких злочинів. Одним із перших значних досягнень у цій галузі стала розробка методів ідентифікації людей за їх відбитками пальців.

У 19 столітті було виявлено, що практично будь-який контакт пальця з нерухомою поверхнею залишав прихований слід, який можна було помітити за допомогою різноманітних процедур.

У 1894 р. в Англії Troup Committee, група, створена міністром внутрішніх справ для визначення найкращих засобів ідентифікації, визнав, що жодна людина не має однакових відбитків пальців – пропозиція, яка ніколи серйозно не спростовувалась.

У 1900 р. інший комітет рекомендував використовувати відбитки пальців для ідентифікації злочинців. Докази відбитків пальців вперше були прийняті в суді Аргентини в 1890-х роках та в суді Англії в 1902 році. Багато інших країн незабаром також прийняли системи ідентифікації відбитків пальців.