Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції, яке скасовувало дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, накладене на адвоката Іллю Костіна за нецензурні публікації у Facebook, і відмовив у задоволенні позову повністю.
Обставини справи
У січні та лютому 2024 року член Комітету з питань захисту прав людини Національної асоціації адвокатів України подала дві скарги на дії адвоката, статус якого на той момент був зупинений з листопада 2022 року за власною заявою. Підставою скарг стали публікації адвоката на власній сторінці у Facebook: 23 грудня 2023 року — коментар «цепіздец якись» під публікацією іншого адвоката, а 2 лютого 2024 року — публікація фотознімка з підписом «А це піздато!».
Через відсутність кворуму в КДКА Київської області (члени дисциплінарної палати заявили самовідводи) матеріали передали на розгляд КДКА Закарпатської області, яка 31 липня 2024 року порушила дисциплінарну справу, а 28 серпня 2024 року притягнула адвоката до відповідальності у вигляді попередження.
Адвокат оскаржив це рішення до суду, наполягаючи, що не був належно й вчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, оскільки проходив військову службу і фактично не здійснював адвокатську діяльність.
Позиція суду першої інстанції
Закарпатський окружний адміністративний суд задовольнив позов, визнавши: оскільки адвокат є військовослужбовцем і фактично не здійснює адвокатську діяльність, надсилання повідомлень за адресою його робочого місця, зазначеною в ЄРАУ, саме по собі не може вважатися належним підтвердженням його обізнаності про розгляд справи.
Чому апеляційний суд не погодився: три ключові аргументи
1. Належне повідомлення підтверджується самим фактом надсилання за адресою з ЄРАУ. Апеляційний суд встановив: КДКА Закарпатської області виконала вимоги Положення про порядок прийняття та розгляду скарг (рішення РАУ № 120 від 30.08.2014) — рішення про порушення дисциплінарних справ надіслано рекомендованим листом саме на адресу, зазначену в Єдиному реєстрі адвокатів України. За аналогією з усталеною практикою Верховного Суду щодо повідомлення учасників судового процесу (постанови від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20, від 30.01.2024 у справі № 380/13599/23), повернення рекомендованого відправлення з позначкою про закінчення терміну зберігання чи відсутність адресата за вказаною адресою є належним доказом виконання обов’язку повідомлення — встановлювати фактичне місцезнаходження особи не належить до повноважень ані судів, ані, за аналогією, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій.
2. Пасивна поведінка власного представника адвоката, а не дії КДКА, спричинила відсутність пояснень у матеріалах справи. Суд встановив: представник адвоката за договором надіслав пояснення на електронну адресу іншої КДКА (Київської області) з порушенням вимог пункту 9 статті 14 Положення № 120 — без доказу надсилання копії іншій стороні, через що ці пояснення, найімовірніше, повернули заявнику як такі, що не відповідають вимогам оформлення. При цьому представник жодного разу після цього не поцікавився станом провадження — аж до дня прийняття рішення. Апеляційний суд кваліфікував це як недобросовісну поведінку представника всупереч статті 27 Правил адвокатської етики (обов’язок приділяти дорученню розумно необхідну увагу), і саме ця бездіяльність, а не порушення з боку КДКА Закарпатської області, зумовила відсутність пояснень у матеріалах справи. Суд також відхилив аргумент про неможливість отримання повідомлень через військову службу: адвокат на момент розгляду справи проходив службу офіцером у юридичному підрозділі за адресою, що фактично збігалася з адресою його робочого місця в ЄРАУ, не перебував на казарменому положенні і мав вільний вихід за межі військового формування.
3. Зупинення права на адвокатську діяльність не звільняє від дотримання Правил адвокатської етики. Це центральний правовий висновок постанови. Апеляційний суд прямо послався на статтю 2 Правил адвокатської етики, яка поширює їхню дію не лише на практикуючих адвокатів, а й на адвокатів, чиє право на заняття діяльністю зупинено в установленому законом порядку. Суд підкреслив: висловлювання адвоката у публічному просторі продовжують асоціюватися з адвокатською спільнотою та впливають на авторитет інституту адвокатури в цілому незалежно від того, чи здійснює він активну практику в конкретний момент. Факт розміщення публікацій із ненормативною лексикою сам адвокат не заперечував — уся його правова позиція зводилася виключно до процесуальних заперечень щодо повідомлення, а не до суті вчиненого проступку.
Правовий стандарт оцінки поінформованості сторони
Апеляційний суд сформулював три критерії, які мають перевірятися судами при оцінці належності повідомлення учасника провадження:
- яка шкода настане для інших учасників справи з урахуванням принципу правової визначеності та права на розгляд у розумні строки (зокрема, річний строк давності притягнення до дисциплінарної відповідальності за статтею 35 Закону);
- чи мала сторона альтернативні, передбачені законом джерела отримання інформації про хід розгляду справи — у цьому випадку таким джерелом був власний представник за договором, зобов’язаний цікавитися розглядом справи;
- чи була сторона обізнана про сам факт наявності провадження — що в цій справі не заперечувалося.
Результат розгляду
Апеляційний суд визнав, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права (пункти 1 і 4 статті 317 КАС України), скасував рішення першої інстанції та ухвалив нову постанову — в задоволенні позову адвоката відмовлено повністю. Постанова набрала законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.