Адвокат Людмила Гриценко про запровадження стандартів правосуддя, дружнього до дитини: ключові досягнення та подальші перспективи

Забезпечення найкращих інтересів дитини – один із ключових елементів правосуддя, дружнього до дитини. І без того вразливий статус дитини поглибився реаліями воєнного часу, створивши додаткові труднощі для захисту дітей. Через війну, розлуку з батьками, сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, викрадення та примусову депортацію й переміщення, сьогодні кожна дитина може вступити в контакт із системою правосуддя в тій чи іншій формі, а тому потребує належних гарантій реалізації та захисту своїх порушених прав. 

За запитом Міністерства юстиції України та Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх у рамках проєкту Ради Європи «Захист прав дітей під час війни і в повоєнний період в Україні» було підготовлено дослідження «Комплексна оцінка системи правосуддя, дружнього до дитини».

Про впровадження стандартів правосуддя, дружнього до дитини, основні тенденції та ключові проблеми забезпечення процесуальних прав дитини в кримінальних, цивільних та адміністративних справах за участі дітей і захисту їхніх прав та інтересів поспілкувалися з національною консультанткою проєкту, адвокатом та членом Центру «Адвокат дитини» Людмилою Гриценко.

Людмило, Ви входите до команди Центру «Адвокат дитини» Вищої школи адвокатури, є національною консультанткою проєкту Ради Європи «Захист прав дітей під час війни і в повоєнний період в Україні», і відповідно значну частину своєї професійної діяльності присвячуєте саме питанням, пов’язаним із захистом прав дітей, зокрема, під час війни та у ситуації конфлікту. Яких порушень або обмежень в умовах збройної агресії найчастіше зазнають діти?

Ми починаємо діалог з надскладного питання. На сьогодні це тисячі задокументованих фактів, трагічних історій та болю. Окрема складність полягає в тому, що порушення прав дітей не закінчились, вони тривають просто зараз. 

У зв’язку з війною та антигуманними діями російської федерації, порушення і обмеження прав дітей – це саме той випадок, про який можна сказати «стосується кожної і кожного».

Війна неминуче вплинула на дітей, які:

  • з рідними виїхали за кордон, та були змушені пристосовуватись до іншомовного та іншоментального середовища.
  • продовжили навчатися в українських школах,
  • залишилися на тимчасово окупованих територіях
  • були викрадені, примусово депортовані на території російської федерації.  

Війна забрала життя багатьох дітей. Це жахливі і непоправні втрати, це болючі факти порушення права на життя… 

Сьогодні діти стають жертвами сексуального насильства та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Дітей вербують, як для сексуальних, так і для мілітарних цілей. Дітей індоктринують, стираючи їх особисту та національну ідентичність. Дітей роз’єднують з рідними, примушують до праці, дітей обмежують в реалізації права на безпечне середовище, на охорону здоров’я, діти подовжують зазнавати домашнього насильства. І це далеко невичерпний перелік тих порушень, обмежень, утисків чи кримінальних правопорушень, яких зазнають діти.

З якими викликами щоденно доводиться мати справу адвокатам та представникам ювенальної юстиції?

Якщо говорити про виклики, з якими стикаються представники ювенальної юстиції, то їх достатньо багато, а саме:

  • обмеженість та недостатність людських ресурсів;
  • виклики, пов’язані з потребою постійно підвищувати експертизу (знання, уміння, навички) фахівців, які працюють з дітьми;
  • виклики міжвідомчої взаємодії;
  • виклики, пов’язані зі спеціалізацією;
  • виклики, пов’язані з доказуванням певної категорії кримінальних правопорушень, вчинених щодо дітей та нюансами кримінального процесу;
  • комунікаційні виклики;
  • виклики пов’язані з надмірним бюрократизмом;
  • виклики, пов’язані із забезпеченням адвокатом дитини, яка ще не має процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Якщо говорити про виклики для адвокатів, то до всього вище переліченого можна додати особливі моменти побудови клієнтсько-адвокатських взаємин та питання етики. До прикладу: 

  • кожній дитині гарантується презумпція невинуватості, і дуже важливо, щоб захисник умів та міг якісно пропрацювати це питання з дитиною. Щоб зізнання було не тільки стратегією захисту, бо це до прикладу пом’якшуюча обставина, але й волею дитини, яка прийняла рішення після того, як була вислухана, була почута, та отримала в доступній і зрозумілій для неї формі всю необхідну для прийняття такого рішення інформацію. Для адвоката, який працює з дитиною, дуже важливо вміти слухати, чути та ставити коректні та відкриті запитання. У справах, де діти потрапили в конфлікт із законом, стратегія захисту не просто має бути, вона має будуватися з урахуванням принципу найкращих інтересів дитини;
  • ще один виклик – коли клієнтом адвоката є дитина, а платником гонорару – батьки або особи, які їх замінюють. У таких ситуаціях, щоб уникнути етичних дилем, важливо на старті взаємодії дуже детально пропрацювати з батьками дитини питання про те, що саме дитина є клієнтом, і адвокат має діяти в законних та найкращих інтересах дитини клієнта. Важливо вибудувати та обговорити чіткі критерії того, як збалансувати ситуацію з точки зору конфіденційності, приватності дитини та інтересів правосуддя;
  • окремий виклик та завжди індивідуальна історія – підготовка дитини до участі в судовому засіданні. Мова йде про створення безпечного простору, пояснення дитині, що і як буде відбуватися, обговорення всіх можливих і неможливих варіантів розвитку подій. Це про чутливість, про час, про готовність повторювати, про готовність бути поряд і підтримати та про те, щоб одночасно бути адвокатом дитини та безпечним дорослим, який діє в її інтересах;
  • і ще один виклик – розуміння та врахування вразливості дитини, як клієнта адвоката. І тут не завжди вік основний критерій, бо в кожному віці є свої особливості. Вразливість дитини не означає, що з нею щось не так, а означає, що кожне слово, кожна дія мають бути продуманими та оціненими крізь призму найкращих інтересів дитини і дуже обережно та доступно, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей.

Немає сумнівів, що кожна дитина повинна мати повноцінний доступ до системи правосуддя, яка має бути адаптована до особливих потреб дітей та їхньої вразливості. Минулого року в Україні стартував пілотний проєкт з імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини. Як Ви можете охарактеризувати стан реалізації проєкту? 

Що я можу сказати про стан реалізації пілотного Проєкту? Це цікаве питання. Відповідь моя буде суб’єктивною, певною мірою обмеженою рамками залученості та досвідом.

Якщо говорити мовою фактів, то План заходів з реалізації пілотного проєкту імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність містить 16 пунктів та включає такі розділи як:

  • Основні процесуальні аспекти;
  • Організація здійснення першочергових заходів під час виявлення кримінального правопорушення, вчиненого стосовно дитини;
  • Забезпечення права на захист, представництво;
  • Судовий розгляд;
  • Застосування примусових заходів виховного характеру.

Стосовно кількісних показників, можу виділити такі:

  • Проєкт почав діяти з 01 червня 2023 року;
  • Включав 6 пілотних регіонів: м. Київ, Черкаську, Львівську, Кіровоградську, Чернівецьку та Житомирську області.
  • У 5 із 6 областей (крім Львівської) вже діяв або був відкритим протягом року центр «Барнахус». Наявність такого центру як «Барнахус» певною мірою спрощує реалізацію проєкту в регіоні, оскільки також передбачає впровадження підходів міжвідомчої взаємодії;
  • У 3 з 6 (Житомирська, Львівська, та місто Київ) паралельно впроваджувався Пілотний проєкт щодо залучення психологів до кримінальних проваджень за участю малолітніх, неповнолітніх осіб через регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової (на сьогодні «правничої») допомоги. Наскільки мені відомо, з вересня 2024 року планується розширення дії Пілотного проєкту на всю територію України (підконтрольну уряду України); 
  • Станом на травень 2024 року для кожного з пілотних регіонів було проведено спеціалізоване навчання, тобто всього проведено 6 тренінгів.
  • Спеціалізоване навчання пройшли 156 представників (110 жінок, 46 чоловіків)

Щодо якісних показників у цій частині можу поділитися власною рефлексією. Я є однією з розробниць та тренерок Тренінгу «Моделі ефективної міжвідомчої взаємодії у кримінальних провадженнях за участі дітей». На моє переконання, було створено потужний та ефективний тренінговий продукт. Нам вдалося поєднати компетенції, міжнародний, національний досвід та створити навчальний продукт, який охоплює як роботу з дітьми різних процесуальних статусів у наскрізних кейсах, так і три важливі стадії кримінального процесу: досудове розслідування, судовий розгляд, виконання вироку та пост судовий супровід.

Тренінг отримав дуже позитивні відгуки учасників та учасниць – від «тренінг перевищив мої очікування» до «це був найкращий тренінг в моєму житті». Тому рухаємось далі в цьому напрямку, оскільки пілотний проєкт буде розширюватися і на інші області території України.

З того, що ще можна сказати, на виконання п. 11 та 14 вищевказаного Плану заходів розробляються та погоджуються Методичні рекомендації: 

  • про організацію соціального захисту дитини, постраждалої від кримінального правопорушення (для фахівців ССД);
  • про представництво інтересів дитини, яка вчинила кримінальне правопорушення (для фахівців ООП) (оскільки це проєкти, то назви зазначені орієнтовно і можуть бути змінені).

Після завершення роботи над рекомендаціями планується затвердження їх наказом Мінсоцполітики.

Ще точно можна сказати про реалізацію плану в частині запровадження ювенальної спеціалізації. Принаймні в кримінальних провадженнях, з якими мені довелось працювати в цьому році в Пілотних областях, я зустрічала накази про спеціалізацію і по ювенальним слідчим, і по ювенальним прокурорам.

А яких успіхів досягла Україна у своїх зусиллях щодо запровадження реформ у сфері захисту прав дітей?

Щодо успіхів України можу відзначити:

  • залучення навчених психологів до кримінальних проваджень за участі дітей;
  • переміщення (в хорошому сенсі) дитини для взаємодії в рамках кримінального провадження в дружні простори (мова йде про проведення допиту дітей, які вступили в контакт із системою правосуддя в «Зелених кімнатах», центрах «Барнахус» тощо);
  • застосування Методики «Зелена кімната» для комунікації з дітьми в рамках кримінальних проваджень;
  • якісні кроки з впровадження міжвідомчої взаємодії;
  • більш дитиноцентровані підходи в досудових та судових процедурах за участі дитини;
  • фокус уваги на пост-судовому супроводі дитини.

Впровадження стандартів правосуддя, дружнього до дитини, комплексно оцінено у рамках дослідження проєкту «Ради Європи», національним консультантом якого Ви є. Скажіть, які ключові питання проаналізовані у рамках цього дослідження, які його мета та практичні переваги?

Мова йде про дослідження «Комплексне оцінювання системи правосуддя, дружнього до дитини, в Україні». Відповідаючи на запитання про ключові, проаналізовані в дослідженні  питання, розширю його до основних фокусів і розкажу про ключові питання по кожному з них.

Перш за все важливо сказати, що дослідження є комплексним, має особливу архітектуру та включає три ключові фокуси, пов’язані з процесуальними статусами дітей та видами проваджень, в яких діти можуть брати участь:

  • Діти, які перебувають у конфлікті із законом;
  • Діти, які постраждали від злочинів або стали їхніми свідками;
  • Діти у цивільних провадженнях.

Так само дослідження включає наскрізні питання, такі як: діти з особливими потребами, пов’язаними з інвалідністю, психічними, емоційними чи поведінковими порушеннями тощо.    

Ще дослідження має додатковий окремий фокус аналізу репрезентативної вибірки судової практики через призму визначених критеріїв. Судова практика реалізувалась в справах кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції.

Додатково зазначу, що форма викладу інформації у дослідженні будована через вибірку найбільш актуальних питань та проблематики в кожному з розділів та опису відповідей  на ці питання. Опис відповідей включає як норми міжнародного права та національного законодавства, так і бачення, дотичних до ювенальної юстиції фахівців, даних статистики та даних з відкритих реєстрів, як-от реєстр судових рішень, тобто через призму реально існуючої на сьогодні практики застосування в Україні.

Про мету дослідження  влучно зазначив О. Бончук, заступник міністра юстиції України, голова Міжвідомчої координаційної Ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх під час презентації дослідження, назвавши його корисним, особливо в частині рекомендацій, оскільки саме вони будуть дорожньою картою для подальших змін, і будуть покладені в нову стратегію розвитку ювенальної юстиції.

До практичних переваг дослідження можна віднести:

  • комплексність;
  • співпрацю як міжнародного, так і національних експертів;
  • фокус на впровадженні стандартів та кращих практик в різних видах проваджень щодо дітей;
  • виділення сучасних тенденцій та ключової проблематики;
  • пропонування рекомендацій як шляхів вирішення існуючої проблематики в темі.

Один із розділів дослідження охоплює справи, що стосуються дітей, які постраждали від злочинів або стали їхніми свідками. Окреслена тематика набуває особливої актуальності в умовах повномасштабної війни через збільшення ризиків, з якими може зіштовхнутися дитина. Скажіть, чи застосовується в Україні комплексний та цілісний підхід до дітей-постраждалих (жертв) і дітей-свідків вчинення кримінальних правопорушень? Які успішні приклади Ви можете назвати?

Якщо відповісти кількома реченнями, то при бажанні та наявності відповідних знань у фахівців, які працюють з дітьми, в Україні на сьогодні є ряд можливостей для застосування саме комплексних та цілісних підходів до дітей, які стали свідками, або постраждали від насильства.

Чи в усіх ситуаціях, підхід до дітей є комплексним? Думаю, що частково так. У напрямку розвитку комплексних та цілісних підходів до дітей свідків та дітей постраждалих все ще залишається істотний потенціал для розвитку та покращення. Тобто зараз ми маємо більш ясну і якісну картинку, ніж двадцять чи десять років тому, але нам точно ще є куди рости, до того ж важливо враховувати нові систематичні виклики.

До прикладу, у дослідженні є такі рекомендації:

  • Рекомендується використовувати модель «Барнахус» як комплексне рішення, тобто не лише для проведення опитувань, але й для судово-медичних експертиз, терапії, консультування тощо, як засіб вдосконалення заходів втручання у галузях кримінальних розслідувань, співпраці/захисту, фізичного та психічного здоров’я;
  • Рекомендується не лише запровадження ювенальної спеціалізації суб’єктів, які працюють з дітьми, що потрапили в контакт із системою правосуддя, а й системне посилення спроможності та накопичення компетенцій фахівців, наставницький підхід;
  • Рекомендується запровадження спеціалізації ювенальних суддів не лише в справах, у яких дитина постає перед судом, а й у справах, у яких дитина є потерпілою чи свідком;
  • Рекомендується проведення спільних системних міждисциплінарних та міжвідомчих навчань (у форматі тренінгів з можливістю відпрацювання навичок у навчальному процесі та симуляцій) за участі всіх дотичних суб’єктів із метою напрацювання та впровадження міжвідомчих дитиноцентрованих алгоритмів до щоденної діяльності;
  • Застосування єдиних підходів до взаємодії з дитиною, яка потрапляє до системи правосуддя (незалежно від її статусу).

До речі, на сьогодні в Україні існують єдині стандартів підготовки фахівців у сфері правосуддя щодо дітей, які розроблені на виконання плану заходів із реалізації Національної стратегії реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 р.  №1335-р, та схвалені Міжвідомчою координаційною радою з питань правосуддя щодо неповнолітніх 15 червня 2021 р.

Дослідження також стосувалось практикозастосування в Україні проголошених національним законодавством та нормами міжнародного права принципів і підходів до взаємодії дитини із системою правосуддя. За якими критеріями Ви обирали судові рішення для оцінки?

У дослідженні вказано «для аналізу було зроблено репрезентативну вибірку справ за участі дітей у кримінальних, цивільних та адміністративних провадженнях і здійснено ретельне практичне дослідження з метою вивчення конкретних процесуальних труднощів, із якими стикаються діти, рівня дотримання їхніх прав і результатів розгляду справ».

Критерії для відбору судових рішень були погоджені експертами і вказані в тексті дослідження.

Наприклад, для обрання та аналізу вироків та ухвал слідчих суддів про допит по 225 КПК України) щодо дітей свідків та дітей, які постраждали, були напрацьовані ось такі критерії:

Загальні:

  • – визначено часовий проміжок для аналізу судової практики до прикладу з 01.01.2020 року по 30.09.2023 року
  • – географію;
  • – строки розгляду;
  • – цікаві факти (релевантні до дослідження, але не охоплені, наведеними нижче критеріями);
  • – оскарження (судове рішення оскаржено/набрало законної сили)

Спеціальні:

  • – чи відображені в судовому рішенні підходи, дружнього до дитини правосуддя? (приклади, цитати);
  • – чи застосовані Конвенції;
  • – чи враховував суд принцип найкращих інтересів дитини, як визначав, чи описані підходи до визначення тощо;
  • – чи вбачається з судових рішень застосування мультидисциплінарних підходів під час контакту дитини з системою правосуддя;
  • – чи мало місце застосування моделі (або підходів, які пропонує модель) Барнахус;
  • – чи мало місце застосування методики/або підходів, які пропонує Методика «Зелена кімната» під час участі дитини у слідчих/процесуальних діях/чи допиті дитини в суді;
  • – чи мала місце заміна законного представника, хто ініціював, у зв’язку з чим,  як реагував суд, якщо законний представник діяв не в інтересах дитини;
  • – чи залучався психолог або педагог до участі в слідчих/процесуальних діях за участі дитини;
  • – чи досліджував суд/ і чи врахував як доказ допит дитини, який мав місце на досудовому слідстві (тобто коли дитина безпосередньо не поставала перед судом, проте суд досліджував відеозапис дитини, зроблений на досудовому слідстві);
  • – чи заявлявся цивільний позов (до прикладу про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди) в інтересах дитини, ким, яке судове рішення в цій частині;
  • – чи мав місце після судовий супровід дитини (навряд чи це буде в судових рішеннях, проте цікаво дослідити це питання);
  • – чи аналізував суд в судовому рішенні вплив події злочину на дитину (яка є свідком події або є постраждалою);
  • – чи був саме у дитини адвокат (в статусі представника потерпілого до прикладу);
  • – як був реалізований принцип участі, чи поставала дитина перед судом, чи проводив суд допит дитини, в яких умовах, чи заслуховував суд думку дитини;
  • – типи віктимізації та типи експертизи, якщо було призначено судово-медичну експертизу, скільки разів проводився огляд, чи поміщалася дитина на госпіталізацію;
  • – якщо залучався психолог або педагог до участі в слідчих/процесуальних діях за участі дитини, як відбувався відбір психолога (навряд чи це буде в судових рішеннях, проте цікаво дослідити це питання).

Чи застосовують національні суди наявні підходи до взаємодії дитини із системою правосуддя?

Більш детальна відповідь на це питання міститься в окремому розділі дослідження. Якщо коротко, то в судовій практиці є як позитивні приклади застосування дитиноцентрованих підходів до дитини, так і приклади, які варто залишити в минулому. Перших більше. Проте наявність других – це проблема, бо на конкретну дитину недружній до неї судовий процес має вплив.

Гарний приклад дружніх підходів, можна побачити у постанові від 30.11.2021 р. у справі № 601/473/20269, у якій Верховний Суд застосував конкретні пункти Керівних принципів Комітету Міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, із розділу «Свідчення та заяви дітей».

Ще один приклад можна простежити у справі №165/93/22, у якій Верховний Суд в Постанові застосував положення Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, із розділу «Організація провадження, середовища та мови, дружніх до дітей» та врахував найкращі інтереси дитини.

За останні кілька років Україна досягла важливих успіхів у вдосконаленні своєї законодавчої бази, яка стосується запобігання, виявлення та перешкоджання вчиненню злочинів проти дітей. Чинна законодавча база передбачає низку важливих гарантій на всіх рівнях. Проте чи є такі законодавчі заходи достатніми, які недоліки на сьогодні продовжують існувати у механізмі виявлення насильства над дітьми та реагування на нього? 

На моє переконання, закон – це інструмент для реалізації/захисту прав і свобод. Так само – закон це інструмент для того, щоб інституції знали як діяти і діяли саме так, як повинні.

Я не впевнена в тому, що в Україні на сьогодні існує саме нагальна законодавча проблема в підходах протидії насильству. Звісно, для повної імплементації Стамбульської конвенції, є питання, які варто вирішити саме на законодавчому рівні, проте, як на мене, основна проблематика лежить в інших площинах: в площині переконань та упереджень та міжвідомчої взаємодії.

Основними недоліками (викликами) я виділила би:

  • вплив стереотипів;
  • проблематику налагодження міжвідомчої взаємодії, між інституціями, які не завжди дружні між собою, а інколи й конкуруючі. У цій площині лежить велика кількість питань: від швидкого обміну інформацією до наявності чітких протоколів взаємодії в конкретних випадках;
  • відсутність потрібної кількості навчених фахівців;
  • виснаження від війни.

І це далеко не весь перелік.

Україна зробила вагомі кроки у векторі захисту прав дитини, впровадивши стандарти, орієнтовані на забезпечення якнайкращих її інтересів. Які, на Ваші думку, реформи мають бути додатково реалізовані на шляху вступу до ЄС?

На моє переконання, було б добре, якби підходи та стандарти, зазначені в Наказі «Про запровадження та реалізацію пілотного проєкту щодо імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність» були впровадженні на всю територію України, та мали прозову і зрозумілу систему моніторингу впровадження цих змін.

Ви читаєте також на платформі Вищої школи адвокатури НААУ вебінари щодо домашнього насильства, ролі та значення висновку психолога у цивільному та кримінальному провадженнях. Яких нових курсів можна чекати в рамках вашої співпраці з ВША?

Наразі думаю над тим, щоб розробити кілька навчальних продуктів для дорослої професійної аудиторії про впровадження кращих практик, правосуддя дружнього до дитини (на різних етапах процесу правосуддя). Чи буде це курс чи вебінари, зараз поки складно сказати. Точно можу зауважити, що на сьогодні в досудовій та судовій практиці є дуже потужні приклади дитиноцентрованих підходів, і їх варто адвокатувати та популяризувати.

Однією зі сфер Вашої діяльності є участь у роботі Центру «Адвокат дитини». Зокрема, це участь у правоосвітніх заходах, долучення до підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів стосовно реалізації принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини у всіх сферах життя. Над якою проблематикою працюєте наразі та до участі у яких проєктах плануєте залучатися?

Я вже долучалася до участі в проєкті «Правосвідомість» із темою «Домашнє насильство – простими словами про складне». Планую ще кілька виступів, можливо про найкращі інтереси дитини під час вирішення сімейних спорів, про роль дотичних фахівців у вирішенні цього питання. Можливо, це будуть теми про протидію насильству щодо дітей.

Ще я працюю над невеликим дослідженням судової практики з 2019 по 2023 роки з питань застосування підходів відновного правосуддя. Сподіваюся, це буде цікавий матеріал.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.