Адвокат повинен не лише захищати свого клієнта, надаючи йому професійну допомогу, а й протидіяти тому, щоб інша сторона не зловживала процесуальними правами: секретар Пленуму ВС Луспеник

На цьому наголосив секретар Пленуму Верховного Суду, секретар  Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі ВС, к. ю. н., доцент Дмитро Луспеник на лекції в рамках онлайн-практикуму «Зловживання процесуальними правами: юридична доктрина та судова практика Верховного Суду».

Про це повідомляє прес-служба Верховного суду.

Лектор звернувся до адвокатів і зазначив, що кожен адвокат у силу закону зобов’язаний професійно надавати допомогу своєму клієнту, щоб права останнього були захищені. Але, за словами Дмитра Луспеника, адвокат повинен не лише захищати свого клієнта, надаючи йому професійну допомогу, а й протидіяти тому, щоб інша сторона не зловживала процесуальними правами. «Це також обов’язок адвоката, який захищає певного клієнта», –наголосив секретар Пленуму ВС.

Під час лекції доповідач детально зупинився на видах зловживання процесуальними правами та вказав, які з них належать до заходів боротьби із процесуальними зловживаннями, запропонувавши розглядати їх крізь призму поняття «ефективні засоби правового захисту», що використовується в практиці ЄСПЛ щодо тлумачення ст. 13 ЄКПЛ, яка закріплює право кожного, чиї права та свободи, визнані у ЄКПЛ, було порушено, на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У подальшому Дмитро Луспеник зупинився на тому, що протидія зловживанню процесуальними правами має розглядатися в контексті концепції забезпечення ефективних засобів правового захисту проти зловживань процесуальними правами на національному рівні, що включає попереджувальні засоби захисту, спрямовані на недопущення процесуальних зловживань, присічні засоби захисту, покликані припинити спроби процесуальних зловживань, та компенсаторні засоби, направлені на забезпечення справедливої сатисфакції за зловживання, що сталися, навівши норми ЦПК щодо кожного виду. При цьому відповідальність за застосування всіх засобів правового захисту має покладатися передусім на суд як державний орган, що має забезпечити кожному гарантії права на справедливий судовий розгляд відповідно до п. 1 ст. 6 ЄКПЛ. Водночас за своєю природою попереджувальні та присічні заходи, як правило, пов’язані з можливостями цивільної процесуальної форми та конкретними повноваженнями суду, а тому їх можна об’єднати в групу власне процесуальних або процедурних засобів захисту, на відміну від компенсаторних, що мають певний грошовий еквівалент та виконують компенсаторну функцію.