13 грудня Верховна Рада України одразу в цілому підтримала проєкт Закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» (№ 8271).
Законопроєкт був прийнятий на п’ятий день після реєстрації без суспільного обговорення чи принаймні спроби публічної комунікації.
Чимало адвокатів та юристів уже критикують законопроект та вимагають Володимира Зеленського накласти на нього вето, бо, на їхню думку, він матиме ефект, протилежний очікуваному. Замість запобіганню вчиненню військових злочинів та адміністративних правопорушень, він стане причиною порушення права на справедливий суд і дискримінації самих військовослужбовців.
Про це повідомив адвокат Роман Лихачов в інтерв’ю Фактам.
– Законопроєкт № 8271 розглянуто в дуже стислий термін. Його зареєстрували 8 грудня, а вже 13 — розглянули. Залишається лише підпис Президента. Тобто ми всі розуміємо, що хтось дуже зацікавлений у цій ситуації. Що ми бачимо в цілому і чому зараз, в тому числі наша Чугуївська правозахисна група, «Юридична сотня» та інші організації виступили проти даного законопроекту. Насамперед, вносять зміни, які скажімо так, наступають на права військовослужбовців.
— Які саме?
– Наприклад, візьмемо статтю 69 Кримінального Кодексу України. Це стаття, яка регулює, що якщо є декілька пом’якшуючих обставин, то можна призначати так зване покарання «нижче нижчого». Бо зараз покарання за такі злочини як непокора, невиконання наказу, самовільне залишення військової частини, складають від 5 до 10 років. Буквально сьогодні майже через три місяці розслідування я отримав постанову слідчого ДБР, що військовослужбовець не винен. Але весь цей час він і під вартою був, і змінювали підозру, і все таке інше.
Наведу приклад як було раніше. Не всі такі термінатори серед бійців, що з одним автоматом йшли на танк і мали таку гарну підготовку, зрозуміло, що людина вчиняє можливий злочин з невиконання наказу. Можливо в неї для цього були певні свої суб’єктивні причини. Якщо раніше прокурори застосовували так звану угоду про призначення покарання «нижче нижчого». Тепер же це стане неможливим.
Військовослужбовці отримуватимуть за даний ряд статей від 5 до 10 років позбавлення волі. Тобто як корупціонери. Цей злочин поруч зі злочином про корупцію. Це взагалі неправильно, бо ми говоримо про військових, які захищають нас на передовій, і ми прирівняємо їхнє покарання до покарань корупціонерів. Таких справ наразі велика кількість. Й люди майже 10 місяців на фронті, є якесь виснаження — моральне, психологічне.
– Ви маєте на увазі, що можливо тут саме з цим варто краще працювати, ніж посилювати покарання?
– Так. Серед моїх клієнтів є ті, в кого в родині вже є двоє загиблих — батько та один з братів. В матері залишився єдиний син, але його не демобілізовують, хоч це і передбачено. Є історія трьох братів, одного на початку війни застрелили орки, інший загинув у напрямку Бахмута, а третій служить в теробороні і підстав для його звільнення нема.
У мене був випадок, коли військовослужбовець, в якого знайшли пухлину, просив відпустити його з частини для проведення операції. Його не відпустили. Він поїхав самостійно. Зрозуміло, що він вчинив в чомусь неправильно, але його не відправляли на лікування. Відповідно проти особи порушили провадження за самовільне залишення частини. Три місяці йому не платити кошти. Коли ж боєць повернувся, йому повідомили, що він дезертир. Людині знадобилось ще три місяці, аби довести свою невинуватість, справу закрили.
Крім того, законодавці внесли зміни і в статтю 75 Кримінального Кодексу України. Згідно неї не можна було призначати покарання з іспитовим строком для корупційних статей. А тепер і для цих військових. Й тут їх прирівняли з корупціонерами…
– На Вашу думку, чому саме зараз так швидко «протягнули» цей законопроект?
– Ніхто не хоче чесно зізнатись, що є певні проблеми з ротаціями, психологічним станом військовослужбовців. Я багато спілкуюсь з ними, захищаю. Скажу так — не кожен готовий гинути, бо не завжди є належна підготовка.
Багато є питань до командирів нижчого рівня, середнього рівня, забезпечення технікою, звужуються права. Питання тут дійсно є, і я вважаю, що покарання від 5 до 10 років можуть викликати суспільний резонанс. Я так розумію, що ми просто створюємо умови для того, щоб фактично боялись, що якщо вони щось скоять. Бо їх відразу беруть під варту. Й застави зазвичай складають близько 500 тисяч гривень, як для корупціонерів. А винен ти чи ні — розберуться потім.
— Якщо законопроект підпишуть, чим це загрожує військовослужбовцям?
– Тут слід сказати, що вносять зміни у адміністративні правопорушення й щодо алкогольного сп’яніння. Але в цих статтях більше опираються на підвищення рівня відповідальності та підвищення покарання. Крім того, багато повноважень надається військовій службі правопорядку. Наразі багато військових невдоволених тим, що вже є, то ж безумовно варто чекати обурення.
Також нині ніхто об’єктивно не розбирається у виконанні наказу. Навіть перебуваючи у судовому засіданні, коли зачитують показання про те, що командир роти, який каже, що йому все рівно, що нема техніки, ви повинні піти з автоматами й взяти ці позиції. Тут питання щодо ведення бойових дій, про те як оцінювати доцільність виконання наказу. То ж, вважаю, законопроект слід ретельно допрацювати і врахувати всі вищевказані обставини.