18 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.
Суд установив, що від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Згідно з висновком орган опіки та піклування Мукачівської міської ради вважав
за недоцільне ухвалення рішення у частині визначення місця проживання дітей після розлучення батьків і просив суд надати подружжю час для примирення та домовленості у вирішенні місця проживання дітей з урахуванням інтересів та психологічного стану обох дітей, або відмовити у задоволенні позову у цій частині, залишивши дітей на вихованні та спільному проживання одразу двох батьків. Пізніше, в іншому висновку орган опіки та піклування Мукачівської міської ради зазначав про те, що умови проживання для дітей кращі у ОСОБА_1, яка проживає у будинку матері, в якому є можливість забезпечити проживання дітей в окремих кімнатах і в більш комфортних ніж у батька умовах. Помешкання обох батьків знаходяться на незначній відстані, що дозволить дітям, безперешкодно в будь-який час навідувати того з батьків, який буде проживати окремо.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, розірвав шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визначив місце проживання дітей з матір’ю.
Верховний Суд, скасовуючи судові рішення в частині визначення місця проживання дітей та направляючи справу в цій частині на новий апеляційний розгляд, зазначив таке.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста
прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору,
зокрема, щодо її місця проживання. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Таким чином, із досягненням десятирічного віку в дитини з’являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й брати активну участь у вирішенні своєї
долі, зокрема, у визначенні місця проживання.
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Проте суд апеляційної інстанції не дослідив наявних у справі доказів щодо думки дітей, не дав оцінки тому, що ОСОБА_3, якому виповнилося десять років і який був вислуханий під час розгляду справи в суді першої інстанції, заявив про бажання проживати з батьком. Пославшись лише на висновок органу опіки та піклування, апеляційний суд не дав відповіді на всі основні доводи апеляційної скарги та не проаналізував, чи таке вирішення спору судом першої інстанції враховує інтереси дітей.
Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен урахувати думку дітей, надавши їй оцінку, та визначитись із тим, що буде відповідати найкращим інтересам дітей. При цьому суд має звернути увагу на статтю 9 Конвенції про права дитини, відповідно до якої дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч її бажанню, за винятком, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі No 303/3102/19 (провадження No 61- 13918св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99250657