Переривання перебігу позовної давності можливе лише добровільними діями позичальника.
30 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір. У зв’язку із неналежним виконанням позичальником зобов’язань за вказаним кредитним договором рішенням суду з відповідача стягнуто на користь банку заборгованість за зазначеним кредитним договором, проте судове рішення виконано позичальником лише частково.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, залишаючи рішення апеляційного суду без змін, дійшов таких висновків.
Частиною першою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому, якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Вчинення боржником дій з виконання зобов’язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.
Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог,апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо пропуску банком строку звернення до суду. Часткове погашення заборгованості позичальником не може вважатися підставою для переривання строку позовної давності, оскільки платежі у рахунок погашення заборгованості, визначеної судом станом на 13 грудня 2010 року, були здійснені під час примусового виконання судового рішення, що не може свідчити про добровільне визнання позичальником свого боргу. Переривання перебігу позовної давності можливе лише добровільними діями позичальника, банк же не надав на підтвердження таких дій позичальника належних доказів (квитанцій, касових ордерів тощо), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четвертастатті60 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи).
Детальніше з текстом постанови КЦС ВС від 30 травня 2018 року у справі No 161/20278/14-ц можна ознайомитися за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74536694.