Чи є порушенням проведення судового розгляду у режимі відеоконференції за наявності клопотання обвинуваченого про його безпосередню участь: ОП ККС готує відступ

Обставини справи: ОСОБА_1 до початку апеляційного розгляду подав до суду
клопотання, в якому виявив бажання взяти безпосередню участь в апеляційному
суді, однак апеляційний розгляд відбувся у режимі відеоконференції. Окрім того,
захисник ОСОБА_1 також брала участь під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції у режимі відеоконференції.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за пунктами 4, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК.

Апеляційний суд змінив вирок місцевого суду в частині зарахування строку
попереднього ув’язнення у строк покарання. У решті вирок залишено без зміни.

Позиція ККС: кримінальне провадження передано на розгляд ОП.

Обґрунтування позиції ККС: під час судового розгляду кримінальної справи за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 було встановлено, що у ВС існує
правова позиція щодо застосування норми кримінального процесуального закону, яка регулює порядок проведення відеоконференції за участю засудженого (ст. 336 КПК 2012 р.).

Так, відповідно до постанови ККС від 29.07.2021 у справі No 320/2582/19 (провадження No 51-1524км21) касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 було
залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду та ухвалу апеляційного суду
щодо нього без змін. Одним із доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_3 було те, що місцевий суд проігнорував його клопотання про безпосередню участь у судовому засіданні та провів судовий розгляд у режимі відеоконференції без його згоди, у зв’язку із чим засуджений просив скасувати судові рішення постановлені щодо нього.

Колегією суддів ККС було встановлено, що останній направив до суду клопотання про забезпечення його особистої участі в судовому засіданні місцевого суду. Ухвалою місцевого суду зазначене клопотання було задоволено
та постановлено етапувати ОСОБА_3 з установи виконання покарань до СІЗО, а потім до ІТТ для подальшої його доставки в судове засідання суду першої інстанції

Однак у судове засідання засудженого доставлено не було. Цього ж дня місцевим судом було повторно постановлено етапувати ОСОБА_3 та доставити його в наступне судове засідання. Проте засудженого було етаповано лише до СІЗО. При цьому на адресу суду першої інстанції надійшов лист від начальника ІТТ про неможливість етапування засудженого ОСОБА_3 з СІЗО до ІТТ у зв’язку з тим, що в ІТТ відсутні умови для утримування осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

Надалі місцевий суд з метою забезпечення права засудженого на захист та доступ до правосуддя, керуючись положеннями ч. 2 ст. 336 КПК, постановив
ухвалу про проведення судового засідання за участю засудженого ОСОБА_3 в режимі відеоконференції з СІЗО.

З’ясувавши наведене, колегія суддів ККС дійшла до висновку, що в даному
конкретному випадку право засудженого ОСОБА_3 на участь у судовому засіданні порушено не було, оскільки участь особи в судовому засіданні в режимі
відеоконференції є фактичною участю в судовому розгляді, проте в іншому форматі, а тому доводи засудженого в цій частині визнала необґрунтованими.

Втім, виходячи з системного аналізу кримінального процесуального закону,
колегія суддів ККС вважає, що за наявності клопотання обвинуваченого про
безпосередню участь в судовому засіданні, здійснення дистанційного судового
провадження без його згоди, а також без вмотивованого рішення, у разі якщо
сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти такого
провадження, є істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки порушує право особи на участь у судовому засіданні.

Отже, зважаючи на те, що у кримінальній справі щодо ОСОБА_1, останній
виявляв бажання про його безпосередню участь в апеляційному розгляді відповідних скарг на вирок щодо нього, однак цей розгляд, відбувся за його участю у режимі відеоконференції без його згоди та без вмотивованого рішення на проведення дистанційного провадження то рішення апеляційного суду постановлено з істотним порушення вимог кримінально-процесуального закону.

За таких обставин, колегія суддів ККС вважає за необхідне відступити від висновку, викладеному у постанові ККС від 29.07.2021 у справі No 320/2582/19
(провадження No 51-1524км21, оскільки дійшла до протилежної правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Таким чином, з метою забезпечення єдності судової практики, кримінальна справа щодо ОСОБА_1 підлягає передачі на розгляд ОП на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК.

Детальніше з текстом ухвали ВС від 12.10.2021 у справі No 415/1698/12-к (провадження No 51-4999км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/100359494