Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
учасник судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі – Суду) про скасування оскарженої ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, в зв`язку з тим, що захисником подана апеляційна скарга на судове рішення, яке окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Вказує, що у резолютивній частині ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 09 вересня 2024 року зазначено, що ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Зазначає, що не вперше оскаржує ухвали про продовження обвинуваченій запобіжного заходу до апеляційного суду у цьому провадженні, за наслідком чого суд апеляційної інстанції відкривав апеляційне провадження та розглядав апеляційну скаргу захисника.
Зміст судових рішень, у тому числі оскаржуваного
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 09 вересня 2024 року обвинуваченій ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 07 листопада 2024 року включно в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор».
Визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 214 720 грн у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Кагарлицького районного суду Київської області: Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області код отримувача (ЄДРПОУ) : 26268119; р/р: UA768201720355259001000018661; Банк отримувача (ГУДКСУ): Держказначейська служба України, м. Київ.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 09 вересня 2024 року. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами негайно надіслано особі, яка подала апеляційну скаргу.
Позиція учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просила задовольнити касаційну скаргу, скасувати оскаржене судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, але в судове засідання вони не з’явилися.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За правилами ч.1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як убачається з матеріалів цього провадження, місцевий суд постановив рішення, яким продовжив запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 07 листопада 2024 року включно в Державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» та визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 214 720 грн у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Кагарлицького районного суду Київської області.
Не погоджуючись із рішенням, захисник ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 19 вересня 2024 року вказав, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 подано на судове рішення місцевого суду, яке відповідно до вимог статей 392 та 422-1 КПКУкраїни окремому оскарженню не підлягає, та керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 цього Кодексу, відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Однак Суд не погоджується з таким рішенням суду апеляційної інстанції.
Так, частинами 1, 3 ст.392 КПК України визначено перелік судових рішень, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку. При цьому ч.2вказаної статті КПКУкраїни, було передбачено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, зазначених у ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.
Конституційний Суд рішенням від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 визнав таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним), положення ч.2 ст.392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Статтею 152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України скасовано обмеження на окреме оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції.
Тому відповідно до вимог статей 392, 394 КПКУкраїниухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом, обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Положеннями ст. 422-1 КПК України визначено порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження суддя апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі зазначив, що фактично захисник оскаржує рішення районного суду в частині визначення розміру застави, а таке рішення оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Проте такий висновок був зроблений судом апеляційної інстанції без належного врахування вимог статей 392, 394, 422-1 КПКУкраїни.
Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 09 вересня 2024 року обвинуваченій ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів та визначено розмір застави.
Зазначена ухвала постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції та за своїм змістом стосувалася продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а визначення застави як альтернативного запобіжного заходу є невід`ємною частиною цього рішення.
З огляду на те, що кримінальним процесуальним законом передбачено можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, оскарження стороною провадження альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, який прямо пов`язаний із основним запобіжним заходом, не може вважатися як оскарження окремого судового рішення, яке не підлягає перегляду в апеляційному порядку.
Ба більше, як убачається з матеріалів цього провадження, такі рішення у кримінальному провадженні судом апеляційної інстанції приймалися, зокрема ухвалою Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року була переглянута апеляційна скарга захисника щодо зміни ухвали та розміру застави ОСОБА_7 , визначеного ухвалою місцевого суду від 28 травня 2024 року.
Підсумовуючи викладене Суд виходить з того, що право на окреме апеляційне оскарження постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначення розміру застави вказує про встановлення в законі й права на оскарження в зазначеному порядку такої ухвали.
З урахуванням наведеного апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , неправильно витлумачив вимоги кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність у захисника права на оскарження зазначеної ухвали суду.
Таким чином, Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати викладене в цій постанові та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.