Сімейним кодексом України (далі – СК України) передбачений принцип добровільності шлюбу (стаття 24), що передбачає вільну волю особи як на вступ у шлюб, так і на подальше перебування у шлюбі. Незважаючи на це, СК України передбачає норми, які суперечать вищезазначеному принципу, що призводить до порушення прав людини, а також дискримінації.
Про це йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту №5492 “Про внесення змін до статті 110 та 111 Сімейного кодексу України”.
Зокрема, у статті 110 СК України передбачено, що: «Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини».
Розірвання шлюбу у період вагітності, або коли дитині ще не виповнилося одного року, часто має важливе значення у сім’ях, де відбувається домашнє насильство, оскільки розірвання шлюбу є першим кроком для припинення насильства та захисту від насильства у майбутньому.
Статтею 110 СК України передбачено, що особа може звернутися із заявою про розірвання шлюбу у вищезазначені періоди лише у випадках, якщо щодо неї вчинено другим з подружжя протиправні дії, які містять ознаки кримінального правопорушення.
Проте у випадку домашнього насильства, суд може відмовити постраждалій особі не лише у розірванні шлюбу, але й у відкритті провадження у справі, навіть за наявності численних постанов про притягнення другого з подружжя до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Адже не у всіх справах, пов’язаних із домашнім насильством, одразу відкривається кримінальне провадження. Окрім того, особа повинна мати право на захист і за наявності першого випадку домашнього насильства не чекаючи вчинення проти неї злочину.