Інститут отримання згоди подружжя на укладення договору, який виходить за межі дрібного побутового, розвантажив би судову систему від позовів щодо визнання таких угод недійсними.
Таку оцінку проекту Закону № 11370 від 24.06.2024 «Про внесення змін до статті 65 Сімейного кодексу України щодо уточнення порядку надання згоди другого з подружжя на розпорядження майном, яке є об’єктом права спільної сумісної власності» надали у Комітеті Національної асоціації адвокатів України з питань сімейного права.
Про це повідомляє Національна асоціація адвокатів України.
Сьогодні при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Водночас, дружина (чоловік) має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Проектом пропонується закріпити, норму: якщо такий договір виходить за межі дрібного побутового, згода другого з подружжя має бути висловлена письмово.
У НААУ зауважили про необхідність більш чітко визначити форму вираження згоди, а саме, така згода має бути засвідчена нотаріально. Це дасть можливість безспірно визначити, що фактично згода була надана до моменту укладення договору, а не після. Крім того, це мінімізує кількість спорів щодо форми та змісту письмової згоди, розуміння її значення та тлумачення.
Щодо поняття «дрібного побутового правочину», варто зазначити таке.
Також у комітеті відзначили, що Сімейний кодекс не надає чіткого грошового еквіваленту, який би відповідав визначенню поняття «дрібний побутовий правочин». Воно оціночне і має визначатися в кожному конкретному випадку. Зміст абзацу третього ч. 1 ст. 31 Цивільного кодексу дозволяє стверджувати, що правочин є дрібним побутовим, лише якщо він одночасно відповідає трьом ознакам:
- 1) задовольняє побутові потреби особи;
- 2) відповідає фізичному, духовному чи соціальному розвитку малолітнього;
- 3) стосується предмета, який має невисоку вартість.
Побутовий характер правочину означає, що мета його укладення – задоволення звичайних регулярних побутових потреб особи та членів її сім’ї.
Відтак, роблять висновок у комітеті, прив’язка до терміна «дрібний побутовий правочин» потребує більш чіткого визначення, а саме: потрібно конкретизувати, вказавши грошовий еквівалент, коли згода іншого з подружжя на укладення договору є необхідною.
Серед недоліків законопроекту називається також те, що він не визначає насліди неотримання згоди подружжя на укладення договору, який виходить за межі дрібного побутового.
Ці та інші зауваження і пропозиції до проекту №11370 направлені профільному Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.