Дії особи, яка завдала удару потерпілій, внаслідок чого вона впала на підлогу, вдарилася головою та померла, слід кваліфікувати як спричинення смерті через необережність: ч. 1 ст. 119 КК

Водночас у діях обвинуваченого вбачається необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості. Обвинувачений, завдаючи під час конфлікту потерпілій одного удару долонею по обличчю, хоч і не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (падіння потерпілої з подальшим ударом головою та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала її смерть), однак повинен був і міг їх передбачити та діяти з більшою обережністю.

Обставини справи: ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, під час раптово виниклої сварки зі співмешканкою, завдав їй одного удару правою долонею по обличчю, від чого ОСОБА_2 втратила рівновагу, впала на підлогу та вдарилася лобною ділянкою справа об кухонну стінку, отримавши тяжкі тілесні
ушкодження, від яких померла.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав ОСОБА_1
невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, та виправдав. Виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні цього кримінального
правопорушення, місцевий суд у вироку вказав, що сторона обвинувачення не довела причинного зв’язку між діянням ОСОБА_1 і настанням суспільно небезпечних наслідків, оскільки висновки судово-медичних експертиз не містять відповідей, що падіння потерпілої, внаслідок якого виник комплекс тілесних ушкоджень, які спричинили її смерть, сталося саме через удар чи поштовх обвинуваченого.

Апеляційний суд цей вирок скасував і ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК.

У касаційній скарзі захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов
неправильного висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв’язку між ударом, якого завдав його підзахисний потерпілій, та отриманням нею смертельної травми під час падіння.

Позиція ККС: залишено без зміни вирок апеляційного суду.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС констатує, що з урахуванням
установлених фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано
апеляційним судом за ч. 1 ст. 119 КК.

Апеляційний суд дійшов висновку про наявність причинного зв’язку між ударом, який завдав ОСОБА_1 потерпілій, та отриманням нею смертельної травми під час падіння, з чим погоджується колегія суддів ККС.

Зокрема, як убачається з висновку експерта, виявлені в ОСОБА_4 тілесні
ушкодження є тяжкими за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинному зв’язку з настанням її смерті. Смерть ОСОБА_2 настала через набряк-набухання головного мозку, який виник унаслідок закритої внутрішньочерепної травми.

З показань експерта ОСОБА_5, які перевірив апеляційний суд, убачається, що для отримання такого комплексу тілесних ушкоджень необхідно, як мінімум дві травмуючи сили з місцем прикладення сили по центру (чоло, нижня губа та перенісся) і права скроня. Також експерт зазначила, що особливістю комплексу
отриманих тілесних ушкоджень потерпілою є те, що одне тілесне ушкодження
накладається на інше та кожне наступне посилює попереднє. Вони утворилися
шляхом нашаровування одне на одне, а тому оцінювалися у комплексі. Під час
утворення тілесних ушкоджень сила їх спричинення була достатня, адже смерть наступила швидко. Аналогічні пояснення дав апеляційному суду і судово-медичний експерт ОСОБА_3.

Надавши належну оцінку вказаним доказам, апеляційний суд дійшов
правильного висновку про наявність причинного зв’язку між ударом ОСОБА_1
правою рукою по обличчю потерпілої та тяжкими наслідками у потерпілої у вигляді закритої внутрішньочерепної травми, що спричинила її смерть. Водночас ці ж самі докази свідчать про те, що ОСОБА_1, завдаючи під час конфлікту потерпілій одного удару долонею по обличчю, хоча і не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (падіння потерпілої з подальшим ударом головою та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала її смерть), однак повинен був і м іг їх передбачити та діяти з більшою обачністю. Умислом ОСОБА_1 не охоплювалося заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, внаслідок яких настала її смерть. У його діях убачається необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості.

Детальніше з текстом постанови ВС від 01.09.2022 у справі No 736/2398/18 (провадження No 51-5276км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106079296.